Коли протокол огляду місця події може бути визнано недопустимим доказом: Позиція ВС

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув справу № 756/11581/15-к, коли протокол огляду місця події є недопустимим доказом.

Обставини справи

Орган досудового розслідування обвинувачував особу в тому, що він, перебуваючи на четвертому поверсі будинку, до якої прилаштована колясочна кімната, реалізуючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у приміщення, за допомогою металевих плоскогубців пошкодив серцевину замка вхідних дверей і проник до приміщення колясочної, звідки викрав вовняну ковдру фірми в поліетиленовій прозорій упаковці, вартістю 320 грн, яка належить потерпілому.

Залишивши приміщення колясочної, він поклав ковдру на заднє сидіння автомобіля марки «Ауді», за кермом якого перебував його брат, та збирався покинути зазначене місце, однак свого злочинного умислу до кінця не довів з причин, оскільки був затриманий працівниками поліції.

За вироком суду першої інстанції чоловіка виправдано за ч.3 ст. 185 КК на підставі п.3 ст. 374 КПК у зв’язку з недоведеністю, що в його діянні є склад кримінального правопорушення.

Київський апеляційний суд ухвалою в порядку ст. 404 КПК змінив вирок місцевого суду, вказав визнати особу невинуватим у пред`явленому обвинуваченні.

Як стверджує касатор, суд необґрунтовано визнав указаний протокол огляду місця події недопустимим доказом з тих підстав, що огляд був проведений без ухвали слідчого судді. При цьому прокурор посилається на наявну в матеріалах кримінального провадження заяву особи, в якій останній дає добровільну згоду на огляд працівниками поліції свого автомобіля.

Висновок Верховного Суду

ВС підкреслив, що частиною 1 ст. 233 КПК регламентовано, що ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених ч. 3 цієї статті.

За частиною 2 вказаної статті процесуального закону під іншим володінням особи розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи.

Виходячи з аналізу вищевказаних норм закону, огляд житла чи іншого володіння особи може бути проведено за добровільною згодою особи, яка ним володіє, за умови, що були наявні процесуальні гарантії, які захищали здатність особи висловлювати свою справжню думку при наданні такої згоди.

Так, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що після прибуття працівників поліції на місце за викликом слідчий поліції у присутності двох понятих та за участю, зокрема, брата виправданого, провів огляд місця події (автомобіля марки «Ауді») під час якого було вилучено троє плоскогубців та одні щипці, а також ковдру.

За даними, що зафіксовані у протоколі, складеному за результатом цієї слідчої дії, як підставу для огляду автомобіля слідчий указав надання останнім дозволу на здійснення цього огляду автомобіля.

Разом з тим, із технічних засобів фіксації судового засідання, зокрема, від 26 квітня 2018 року, вбачається, що свідок,  під час допиту місцевим судом указав на те, що згода на огляд автомобіля ним була надана під тиском працівників поліції, які погрожували йому кримінальною відповідальністю і віддібранням автомобіля на штрафмайданчик.

ВС підкреслив, що прокурор не надав будь-яких доказів на спростування показань свідка у цій частині, більше того матеріали кримінального провадження, крім вказівки в протоколі огляду, не містять даних, які би вказували на те, що свідок добровільно надав згоду на огляд автомобіля.

Наведені обставини ставлять під сумнів добровільність згоди свідка, оскільки не були наявні всі процесуальні гарантії, які захищали здатність свідка висловлювати свою справжню думку.

Викладене обґрунтовано врахував суд першої інстанції, який визнав протокол огляду місця події від 05 січня 2016 року, зокрема з цих підстав, недопустимим доказом, з чим погоджується і Верховний Суд.

Верховний Суд залишив рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС роз’яснив, що не може вважатися показанням з чужих слів.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook, Viber та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.