Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 757/9133/18-ц, в якій досліджував питання визнання поширеної інформації недостовірною.
Обставини справи
З матеріалів справи відомо, що позивач звернувся до суду з позовом про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання поширеної інформації недостовірною та спростування такої інформації, в якому, зокрема, просив визнати інформацію, поширену відносно нього у статті на інтернет-сайті Інформаційного агентства «У», а саме: «Народний депутат від «Радикальної партії» заборгував виплати по аліментах. Дані про це доступні в Єдиному реєстрі боржників аліментів Мін`юсту, передає «У». Вказується, що аліменти депутат повинен платити за рішенням Шевченківського райсуду. Сума боргу - не вказана. Оскільки він потрапив до Реєстру боржників аліментів Мін`юсту, то не платить він їх, як мінімум, три місяці. У разі не погашення боргу, депутату може загрожувати заборона на виїзд за кордон <…>» - недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача;
В обґрунтування вимог зазначав, що ТОВ поширили недостовірну інформацію щодо особи позивача, яка не відповідає дійсності, порочить честь, гідність та ділову репутацію, а також загрожує здійсненню його депутатської діяльності, а тому підлягає спростуванню.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково: визнано недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію особи, інформацію, поширену у тексті статті; зобов`язано ТОВ «І» у строк, не пізніше семи календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі, спростувати зазначену недостовірну інформацію шляхом розміщення на сайті резолютивної частини цього рішення суду. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Висновок Верховного Суду
ВС зазначив, що під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної та юридичної особи.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
ВС наголосив, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.
Крім того, ВС відзначив, аналіз чинного законодавства дає підстави стверджувати про існування презумпції неправдивості відомостей, які завдають шкоди честі, гідності та діловій репутації, а тому обов`язок доведення правдивості такої інформації покладається на особу, яка таку інформацію поширила.
Суд касаційної інстанції погоджується з правильним висновком судів першої та апеляційної інстанції про те, що ТОВ поширило інформацію серед невизначеного кола осіб, розмістивши в мережі Інтернет на сайті у вільному доступі, яка стосується безпосередньо позивача інформацію, яка містить фактичні твердження, не є оціночними судженнями і не відповідає дійсності (є недостовірною) та порушує особисті немайнові права позивача.
Вирішуючи спір, суди правильно визначили характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи та ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи заявника про те, що у статті «використана інформація з Єдиного реєстру боржників аліментів, запущеного Міністерством юстиції України, яка є офіційною інформацією, є безпідставною, зважаючи на наступне.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено,що на сайті Єдиного реєстру боржників є дві категорії розподілення боржників: «Пошук боржників» та «Заборгованість по аліментах».
ВС підкреслив, що у категорії «Заборгованість по аліментах» прізвище позивача відсутнє. Інформація, поширена ТОВ, міститься в загальній категорії та стосується не стягнення аліментів, а стягнення коштів. Доводи заявника про те, що поширена ним інформація є оціночним судженням, є безпідставними.
ВС залишив рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.
Раніше «Судово-юридична газета» писала, що Верховний Суд роз’яснив, коли реорганізація школи є правомірною.
Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook, Viber та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.