Які дії можуть свідчити про щире каяття: практика Верховного Суду

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув справу № 182/1539/19, в якій акцентував увагу на тому, що саме по собі активне сприяння розкриттю злочинів у цьому випадку не є достатньою підставою для застосування положень ст. 69 КК. У зв’язку з чим доводи касаційної скарги в цій частині не є такими, що спростовують обґрунтованість судового рішення в частині призначення покарання.

Обставини справи

З матеріалів справи стає відомо, що чоловік, перебуваючи поблизу перехрестя вулиць, у ході словесної сварки з потерпілим, яка виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, будучи у стані алкогольного сп`яніння, завдав йому один удар кулаком правої руки в обличчя.

Внаслідок цього потерпілий, не втримавшись на ногах, упав та вдарився головою об асфальтну поверхню дорожнього покриття, отримавши тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку II ступеня, у правій скроневій долі з ділянками забою мозку на рівні нижньої, середньої та частково верхньої частин скроневої звивини, субдуральної та епідуральної гематоми справа, перелому тім`яної, скроневої кісток зліва з переходом на основу черепа через ліву скроневу кістку на праву, розриву шкіри лівого слухового проходу, травматичного середнього отиту, кровотечі та ліквореї з лівого слухового проходу, забійної рани лівої тім`яної ділянки з підшкірною гематомою навколо, забою м`яких тканин носу, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.

За вироком місцевого суду чоловіка засуджено за ст. 128 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки. Також ухвалено задовольнити частково цивільний позов потерпілої і стягнути з засудженого  на її користь 36 740,10 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди і 30 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Апеляційний суд вирок місцевого суду у частині призначення покарання змінив та ухвалив вважати особу засудженим за ст. 128 КК до покарання у вигляді обмеження волі на строк 2 роки.

У касаційній скарзі касатор, зокрема, вказував, що суд апеляційної інстанції всупереч завданню кримінального провадження та загальним засадам кримінального провадження дійшов помилкового висновку про неможливість визнання щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину обставинами, які пом`якшують покарання.

Висновок Верховного Суду

ВС підкреслив, що апеляційний суд дійшов висновку, що щире каяття не знайшло свого підтвердження ані протягом досудового розслідування, ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду, оскільки щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінального правопорушення, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному кримінальному правопорушенні, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані кримінальним правопорушенням збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.

Факт щирого каяття особи у вчиненні кримінального правопорушення повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Однак, як зазначив суд апеляційної інстанції у своїй ухвалі, всупереч твердженням сторони захисту, в матеріалах справи відсутні дані на підтвердження вищевказаних обставин, а тому колегія суддів дійшла висновку, який узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в його постанові від 22 березня 2018 року у справі № 759/7784/15-к, про неможливість визнати каяття обвинуваченого таким, що є щирим у розумінні ст. 66 КК, що виключає в даному випадку можливість визнання щирого каяття обвинуваченого в якості обставини, яка пом`якшує покарання останнього.

Суд погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції. Водночас бере до уваги, що саме по собі активне сприяння розкриттю злочинів у цьому випадку не є достатньою підставою для застосування положень ст. 69 КК. У зв’язку з чим доводи касаційної скарги в цій частині не є такими, що спростовують обґрунтованість судового рішення в частині призначення покарання.

Доводи касаційної скарги щодо ненаведення судами і стороною обвинувачення мотивів щодо неможливості призначення більш м`якого покарання, ніж обмеження волі, на думку Суду, в цілому не спростовують обґрунтованість судового рішення в частині призначеного покарання, оскільки за встановлених судом обставин, тяжкості заподіяних тілесних ушкоджень (у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку II ступеня, в правій скроневій долі з ділянками забою мозку на рівні нижньої, середньої та частково верхньої частин скроневої звивини, субдуральної та епідуральної гематоми справа, перелому тім`яної, скроневої кісток зліва з переходом на основу черепа через ліву скроневу кістку на праву, розриву шкіри лівого слухового проходу, травматичного середнього отиту, кровотечі та ліквореї з лівого слухового проходу, забійної рани лівої тім`яної ділянки з підшкірною гематомою навколо, забою м`яких тканин носу, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя), за відсутності належних доказів щодо офіційного працевлаштування засудженого, позиції потерпілої, відсутності даних щодо повного відшкодування їй майнової та моральної шкоди, непризначення судом апеляційної інстанції покарання у вигляді громадських чи виправних робіт, на думку Суду, є правильним.

Верховний Суд залишив рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала про порушення ПДР: ВС роз’яснив, що суд зобов’язаний встановити і вказати в мотивувальній частині вироку.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook, Viber та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.