Велика Палата Верховного Суду вважає, що позовні вимоги про оскарження рішень, дій або бездіяльності ВККС у відносинах доступу до публічної інформації, зокрема з питань встановлення плати за доступ до публічної інформації, підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції.
Такий висновок ВП ВС сформулювала у справі № 9901/144/20 за позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати наказ ВККС від 29 січня 2020 року № 4 у частині встановлення плати за виготовлення цифрових копій документів шляхом сканування.
Позов обґрунтований тим, що позивач, звернувшись до Комісії із запитом про надання копії посадової інструкції, отримав лист, у якому відповідач, посилаючись на положення Закону України «Про доступ до публічної інформації», запропонував позивачу оплатити вартість сканування запитуваної ним посадової інструкції. У зв`язку із цим позивач звернувся до відповідача із запитом про надання йому нормативно-правового акта ВККС, яким встановлено розмір відшкодування за сканування/копіювання документів, за результатами розгляду якого отримав копію наказу ВККС від 29 січня 2020 року № 4 з додатком.
Зазначає, що цей наказ Комісії є неправомірним та підлягає скасуванню, оскільки обмежує його право на доступ до публічної інформації, адже встановлює оплату за сканування документів, яка не передбачена Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Крім того, позивач указує, що відповідач неправомірно визначив її в максимально можливому розмірі без розрахунку реальних (фактичних) витрат на сканування.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 7 грудня 2020 року позовну заяву передав за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва на підставі пункту 3 частини першої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки після відкриття провадження у справі судом встановлено, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що розгляд цієї справи не віднесений до виключної підсудності Верховного Суду відповідно до положень статті 266 КАС, оскільки оскаржуваний наказ виконувача обов`язків керівника секретаріату не є актом ВККС, прийнятим на реалізацію повноважень, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Велика Палата Верховного Суду вважає зазначений висновок суду першої інстанції помилковим з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 22 КАС місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди) вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції, крім випадків, визначених частинами другою - четвертою цієї статті.
Згідно із частиною четвертою статті 22 КАС (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду із цим позовом) Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, ВККС.
Цією нормою (як у редакції, яка діяла на момент звернення позивача із цим позовом, так і в чинній редакції) встановлений вичерпний перелік справ, які можуть бути підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 266 КАС правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, ВККС; законності актів Вищої ради правосуддя, ВККС.
Згідно із положеннями статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками публічної інформації є насамперед суб`єкти владних повноважень, а у деяких випадках - також юридичні особи, які не є суб`єктами владних повноважень, але мають ознаки, визначені законом.
ВККС є розпорядником публічної інформації саме як суб`єкт владних повноважень з огляду на приписи пункту 1 частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Розмір фактичних витрат на копіювання та друк запитуваної інформації визначається відповідним розпорядником інформації, як це передбачено положеннями статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Системне тлумачення зазначених норм свідчить про те, що, затверджуючи розмір плати за надання публічної інформації, ВККС діє як розпорядник цієї інформації, а саме як суб`єкт владних повноважень, тобто на виконання своїх владних повноважень.
Враховуючи особливий статус ВККС у системі судоустрою, здійснення нею своїх владних повноважень є предметом судового контролю з боку Верховного Суду, як це передбачено нормами статті 266 КАС.
Відповідно до частини сьомої статті 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» рішення ВККС можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом.
Положеннями частини першої статті 102 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що організаційне забезпечення діяльності ВККС здійснює секретаріат. Секретаріат очолює його керівник, який призначається на посаду за результатами конкурсу з урахуванням положень цього Закону та Закону України «Про державну службу».
Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію, надання консультацій під час оформлення запиту, а також за оприлюднення інформації, передбаченої цим Законом.
При цьому згідно з пунктом 1.4 Регламенту ВККС, затвердженого рішенням ВККС від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16, організаційне забезпечення діяльності Комісії здійснює секретаріат.
Виходячи з наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що позовні вимоги про оскарження рішень, дій або бездіяльності ВККС у відносинах доступу до публічної інформації, зокрема з питань встановлення плати за доступ до публічної інформації, підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції.
На підставі такого висновку ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 7 грудня 2020 року було скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Раніше ККС ВС назвав особу, відомості про яку не вносяться в процесуальні документи.
Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook, Viber та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.