Визнання протоколу слідчого експерименту недопустимим доказом: позиція ВС

Під час слідчого експерименту слідчий, прокурор не допитує особу, а лише перевіряє або уточнює певні відомості, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, тому зафіксовані в документі (протоколі) результати слідчого експерименту не є тотожними наданим слідчому, прокурору показанням, про які йдеться у частинах 1 та 4 ст. 95 КПК.

На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 229/3291/20.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що чоловіка засуджено за те, що він на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин, з метою заподіяння смерті, руками та ногами завдав потерпілому не менше п’яти ударів по голові та тулубу, після чого, керуючись безпорадним станом потерпілого, який втратив свідомість, поклав його до багажника свого автомобіля та вивіз у поле, де залишив вмирати.

За вироком місцевого суду чоловіка визнано винуватим і засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі за ч. 1 ст. 115 КК на строк 11 років. Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без змін.

У касаційній скарзі касатор зазначав, що протокол слідчого експерименту є недопустимим доказом, оскільки свідок надавала виключно ті пояснення, що їй вказували працівники поліції, адже побоювалась бути обвинуваченою у вчиненні вбивства і того, що в неї заберуть дитину.

Висновок Верховного Суду

Доводи сторони захисту про те, що суд безпідставно поклав в основу обвинувального вироку недопустимий доказ, зокрема протокол слідчого експерименту від 25 квітня 2020 року за участю свідка, колегія суддів вважає невмотивованими.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 84 КПК процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

ВС підкреслив, що згідно з ч. 4 ст. 95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Разом із тим протоколи слідчих експериментів відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК належать до документів. Беручи до уваги, що документи, до яких належать і протоколи проведення слідчих експериментів, є самостійними джерелами доказів, суд першої інстанції правильно послався у своєму вироку на дані, які містяться у протоколі слідчого експерименту від  25 квітня 2020 року за участю свідка, як на докази винуватості засудженого.

Так, під час слідчого експерименту слідчий, прокурор не допитує особу, а лише перевіряє або уточнює певні відомості, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, тому зафіксовані в документі (протоколі) результати слідчого експерименту не є тотожними наданим слідчому, прокурору показанням, про які йдеться у частинах 1 та 4 ст. 95 КПК.

З матеріалів провадження вбачається, що слідчий експеримент зі свідком відповідає вимогам ст. 240 КПК. Їй було роз`яснено положення ст. 63 Конституції України, статей 18, 20, 42 КПК і з`ясовано, чи зрозумілі їй права та обов`язки. Протокол за результатами проведення цієї слідчої дії свідок підписала без жодних зауважень, заяви та клопотання від неї не надходили. Під час вказаної слідчої дії свідок відтворила обставини події та дії засудженого щодо вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, враховуючи процесуальне призначення і мету проведення слідчого експерименту, заперечення засудженим у суді певних відомостей, які слідчий, прокурор перевіряв або уточнював за участю свідка під час такої слідчої дії, не може автоматично свідчити про недопустимість як доказу результатів слідчого експерименту.

Апеляційний суд також зазначив, що доводи про застосування тиску під час слідчого експерименту до свідка та її побоювання бути обвинуваченою у вчиненні вбивства також є безпідставними та фактично викликані суто бажанням заперечити відомості, встановлені на ранніх етапах кримінального провадження, ще до узгодження з обвинуваченим чи його представниками лінії захисту. При цьому жодні докази застосування тиску відсутні, а тому така позиція свідка, як зазначено вище, викликана виключно її бажанням допомогти близькій особі уникнути кримінальної відповідальності та в жодному випадку не свідчить про невідповідність даних, зафіксованих у ході слідчого експерименту.

Верховний Суд залишив рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що є вивіскою, а що рекламою: позиції Верховного Суду.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.