Верховний Суд роз’яснив відмінності між трудовим договором і цивільно-правовим

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу № 814/1435/18, в якій акцентував увагу щодо відмінностей трудового договору від цивільно-правового.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що приватне акціонерне товариство «Ю» звернулося до суду з позовом, у якому заявлені вимоги Управлінню Держпраці у Миколаївській області про скасування постанови про накладення штрафу. 

Так, судами попередніх інстанцій було встановлено, що у січні-березні 2018 року ПАТ Ю» укладало договори підряду з фізичними особами.

У 2018 році інспектором праці Управління Держпраці у Миколаївській області проведено інспекційне відвідування ПАТ «Ю», за результатами якого складено акт.

Під час інспекційного відвідування інспектор зробив висновок, що відносини ПАТ «Ю» з вказаними фізичними особами є трудовими, а не цивільно-правовими, що є порушенням законодавства про працю, у вигляді фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, відмовлено у задоволенні позову.

Висновок Верховного Суду

ВС зазначив, що взаємовідносини фізичної особи і суб’єкта господарювання можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами ст. 208 Цивільного кодексу України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так вказаною нормою встановлено що, договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З аналізу наведених норм, Верховний Суд зазначає, що основними ознаками трудового договору є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Зокрема, відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та іншими актами трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегульовано – чинним законодавством України.

Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З урахуванням вищенаведених висновків ВС погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що правовідносини, які складися за наслідком укладення товариством договорів підряду з фізичними особами, є трудовими відносинами, адже згідно з умовами укладених договорів підряду товариство доручає, а підрядник зобов`язується за плату здійснити надання певного виду послуг. Вказаними фізичними особами надавалися послуги електромонтажника, монтажника технологічних трубопроводів, монтажника сталевих та залізобетонних конструкцій, маляра, бетоняра, електрозварювальника, машиніста автокрана, арматурника, інженера ОТК будівельної лабораторії.

Крім того, оплата за виконання умов відповідних договорів мала здійснюватися у розмірі, не меншому, ніж встановлена законодавцем мінімальна заробітна плата, без утримання збору на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому жодним пунктом укладених договорів не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню та повинні бути відображені в акті їх приймання. Не містяться у них і відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинні передати виконавці замовникові, а також не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик.

Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про те, що зазначені у договорах послуги не є видом послуг чи робіт, а є відповідними професіями (посадами) працівників, що відповідають затвердженому класифікатору професій.

Також ВС підкреслив, судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи є копії актів приймання-передачі робіт за укладеними договорами, у яких також не зазначено конкретного обсягу робіт, виконаних підрядниками.Також договори містять фіксований розмір вартості послуг без застереження щодо їх обсягу та змісту та не включають у себе відомості щодо об`єкта, на якому здійснюється проведення будівельно-монтажних робіт, не визначають порядок надання таких послуг.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, чи можна здійснювати відеозйомку фізичних осіб без їх згоди.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.