Чи можна вважати збитками витрати на адвоката та вимагати їх відшкодування: ВП ВС вирішила виключну правову проблему

14:00, 21 декабря 2021
На що не поширюється заборона включати витрати на правову допомогу до складу понесеної шкоди.
Чи можна вважати збитками витрати на адвоката та вимагати їх відшкодування: ВП ВС вирішила виключну правову проблему
Джерело фото: elements.envato.com
Следите за актуальными новостями в соцсетях SUD.UA

Велика Палата Верховного Суду по справі № 910/11820/20 вирішила виключну правову проблему, зазначивши в Постанові від 16 листопада 2021 року, що положення підпункту 114.3.3 пункту 114.3 статті 114 Податкового Кодексу України про заборону включення до складу шкоди витрат на юридичний супровід, пов`язаний із захистом адвоката, не стосуються таких видів правової допомоги, як складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру в межах процедури адміністративного оскарження, а також представництва інтересів юридичних осіб в державних органах.

(Згідно із пп. 114.3.3 ПКУ шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, може включати: документально підтверджені витрати, пов’язані з адміністративним та/або судовим оскарженням (крім сум, що підлягають відшкодуванню в порядку розподілу судових витрат згідно із процесуальним законодавством) незаконних (протиправних) рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб (юридичний супровід, не пов’язаний із захистом, наданим адвокатом, відрядження працівників або представників платника податку, залучення експертів, отримання необхідних доказів, виготовлення копій документів тощо). Сума такого відшкодування не повинна перевищувати 50 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня календарного року, в якому приймається відповідне судове рішення або рішення іншого органу, у передбачених законом випадках.

Шкода, заподіяна платнику податків внаслідок податкового правопорушення контролюючого органу, відшкодовується за рішенням суду).

Якими мотивами керувалася ВП ВС

Шкода, заподіяна платнику податків внаслідок податкового правопорушення контролюючого органу, відшкодовується за рішенням суду (пункт 114.4 статті 114 ПК України).

Пункт 114.1 статті 114 ПК України відтворює загальне право платника податків на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їхніх посадових (службових) осіб, зазначаючи, що особа, чиї права та/або законні інтереси порушено, має право на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, а шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, відшкодовується державою за рахунок коштів державного бюджету незалежно від вини контролюючого органу, його посадових (службових) осіб.

За пунктом 114.2 статті 114 ПК України шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, що визнаються податковими правопорушеннями відповідно до цього Кодексу, відшкодовується в повному обсязі в порядку, передбаченому законодавством про відшкодування шкоди.

Податковими правопорушеннями контролюючих органів є протиправні рішення, дії або бездіяльність контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, вчинення яких є підставою для відшкодування шкоди особі, чиї права порушені, відповідно до закону (пункт 128.1 статті 128 ПК України).

Також особа, чиї права порушені, за наявності обставин, передбачених пунктом 128.2 статті 128 цього Кодексу, має право заявити вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої станом на дату визнання таких рішень, дій чи бездіяльності незаконними, у порядку, передбаченому законодавством. У такому разі доведенню підлягає лише протиправність рішень, дій чи бездіяльності стосовно особи.

У передбачених абзацом другим цього пункту випадках шкода понад встановлений розмір відшкодуванню не підлягає.

Аналізуючи положення пунктів 114.1114.2 статті 114 та пункту 128.2 статті 128 ПК України, суд дійшов висновку, що обмеження шкоди, яка підлягає стягненню, розміром однієї мінімальної заробітної плати станом на дату визнання рішень, дій чи бездіяльності незаконною, стосується тих випадків, коли платник податків за власним бажанням скористався правом, передбаченим абзацом другим пункту 114.2 статті 114 ПК України.

Проте у разі якщо платник податків не скористався цим правом (не заявив відповідної вимоги ), то за тих самих обставин, визначених у пункті 128.2 статті 128 ПК України, він може претендувати на повне відшкодування шкоди (понад розмір однієї мінімальної заробітної плати), довівши при цьому увесь необхідний склад цивільного правопорушення: протиправність дій держави, факт порушення прав чи законних інтересів, наявність шкоди, а також причиново-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправними діяннями.

За пунктом 114.3 статті 114 ПК України шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, може включати:

- 114.3.1. Вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна платника податків, визначена відповідно до вимог законодавства;

- 114.3.2. Додаткові витрати, понесені платником податку внаслідок протиправних рішень, дій чи бездіяльності контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб (штрафні санкції, сплачені контрагентам платника податку, вартість додаткових робіт, послуг, додатково витрачених матеріалів тощо);

- 114.3.3. Документально підтверджені витрати, пов`язані з адміністративним та/або судовим оскарженням (крім сум, що підлягають відшкодуванню в порядку розподілу судових витрат згідно із процесуальним законодавством) незаконних (протиправних) рішень, дій або бездіяльності контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб (юридичний супровід, не пов`язаний із захистом, наданим адвокатом, відрядження працівників або представників платника податку, залучення експертів, отримання необхідних доказів, виготовлення копій документів тощо). Сума такого відшкодування не повинна перевищувати 50 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня календарного року, в якому приймається відповідне судове рішення або рішення іншого органу, у передбачених законом випадках.

ВП ВС, аналізуючи поняття «юридичний супровід, що не пов`язаний із захистом адвоката», зазначила, що в контексті вказаної норми йдеться саме про юридичні послуги, надані адвокатом, що не пов`язані із захистом особи у межах кримінального судочинства, оскільки відшкодування шкоди в такому випадку регулюється відповідними законами, зокрема, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

А тому положення підпункту 114.3.3 пункту 114.3 статті 114 ПК України про заборону включення до складу шкоди витрат на юридичний супровід пов`язаний із захистом адвоката, не стосується таких видів правової допомоги, як складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру в межах процедури адміністративного оскарження, а також представництва інтересів юридичних осіб у державних органах.

У спірному випадку витрати на юридичний супровід є витратами на відновлення майнового стану та умов діяльності управленої особи, що є ширшим за визначення збитків як витрат для відновлення свого порушеного права у контексті визначення збитків, що міститься у статті 22 ЦК України, і законодавче обмеження розміру таких витрат, відповідальність за відшкодування яких перед платником взяла на себе держава, також не суперечить загальному принципу повного відшкодування шкоди за правилами статей 11731174 ЦК України, статей 17 та 21 ПК України.

Отже, платник податків має право відшкодувати у складі шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, витрати на юридичний супровід, що не пов`язаний із захистом, наданим адвокатом, при цьому, сума таких витрат, пов`язаних з оскарженням, не повинна перевищувати 50 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня календарного року, в якому приймається.

При визначенні суми відшкодування витрат на юридичний супровід, наданий адвокатом, у межах граничного розміру, передбаченого для відшкодування, в кожній конкретній справі має значення та підлягає дослідженню також реальність таких витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумність розміру витрат і їх співмірність та пропорційність податковому правопорушенню контролюючого органу.

Отже, рішення податкового органу, скасоване в результаті його оскарження в адміністративному порядку як незаконне, є першопричиною, наслідком якої є вимушені витрати позивача, які виражаються, в тому числі, у вартості юридичних послуг. При цьому згідно зі статтями 116611731174 ЦК України існування незаконного рішення дає право на відшкодування збитків, незалежно від наявності вини податкового органу, який виніс таке рішення.

Обставини справи.

У серпні 2020 року ТОВ звернулось до господарського суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби України (правонаступником якого є Західне міжрегіональне управління ДПС) та ГУ ДКСУ у м. Києві про стягнення з державного бюджету 806 366,42 грн збитків.

З метою захисту своїх прав у межах процедури адміністративного оскарження позивач уклав договір з юристом, який здійснював аналіз доказів, підготовку документів для оскарження та представництво позивача у Державній фіскальній службі. На підставі цього договору позивач сплатив адвокату вартість наданих юридичних послуг в сумі 806 366,42 грн.

Позивач вважав, що його витрати на оплату юридичних послуг, наданих у зв`язку з оскарженням в адміністративному порядку ППР, є збитками підприємства, завданими незаконним рішенням органу державної влади, що було скасоване за наслідками процедури його адміністративного оскарження, а тому підлягають відшкодуванню з державного бюджету.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12 січня 2021 року позов задоволено, стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Ґудвеллі Україна» 806 366,42 грн збитків та стягнуто з Західного міжрегіонального управління ДПС на користь позивача 12 095,50 грн судового збору.

Місцевий господарський суд вказав, що неправомірність дій Західного міжрегіонального управління ДПС щодо прийняття ППР підтверджена рішенням Державної фіскальної служби України, прийнятим у межах процедури адміністративного оскарження.

У свою чергу, через ці дії податкового органу позивач звернувся за наданням правової допомоги до адвоката, вартість послуг якого відповідно до укладеного договору та акта наданих послуг становила 806 366,42 грн.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 1 квітня 2021 року задовольнив апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС, рішення Господарського суду міста Києва скасував, ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ до Західного міжрегіонального управління ДПС, ГУ ДКСУ у м. Києві про стягнення 806 366,42 грн відмовив повністю.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що при оцінці підстав для відшкодування позивачу завданої шкоди у заявленому до стягнення розмірі, як і при встановленні правової природи спірних коштів, підлягали застосуванню приписи статей 22117311741176 ЦК України, і позивачу належало довести свої вимоги у цій частині належними та допустимими доказами, а суду першої інстанції - дослідити правову природу спірних коштів та встановити складові, необхідні для відшкодування завданих збитків як форми цивільно-правової відповідальності (неправомірність дій, наявність саме шкоди (матеріального відображення збитків), наявність причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою).

За висновками апеляційного суду, позивач не довів наявність умов, які є підставами для притягнення органу до відповідальності у вигляді стягнення шкоди відповідно до статті 1173 ЦК України.

Так, за своєю правовою природою спірні витрати не є заходом цивільно-правової відповідальності, а пов`язані з оплатою діяльності адвоката в рамках господарської діяльності позивача; позивач не довів неправомірності дій відповідача в межах законодавчо визначеної процедури адміністративного оскарження ППР, як не довів і наявності збитків, адже позивачу не заподіяно майнової шкоди оскарженим ППР, а його витрати на оплату адвокатських послуг не перебувають у причинному зв`язку з діями відповідача.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 3 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ, а ухвалою від 8 липня 2021 року справу разом зі скаргою передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі приписів частини п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України.

Обґрунтовуючи передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав, що у цій справі необхідно вирішити виключну правову проблему щодо можливості стягнення збитків у вигляді витрат на правову допомогу адвоката, що понесені у позасудовому врегулюванні спору шляхом оскарження ППР в адміністративному порядку.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що вирішення зазначеної правової проблеми необхідне для забезпечення сталої судової практики, оскільки існують обґрунтовані припущення, що аналогічні проблеми щодо тлумачення правових норм неминуче виникатимуть у майбутньому, а кількісний критерій для характеристики виключності правової проблеми ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

Водночас системний аналіз норм законодавства, які регулюють умови, підстави та порядок відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їхніх посадових (службових) осіб (стаття 114 ПК України), свідчить про наявність складної колізії, яка полягає як у внутрішній суперечності норм ПК України щодо розміру відшкодування шкоди, так і в суперечності норм права ПК України відносно норм права Господарського та Цивільного кодексів України щодо можливості відшкодування збитків у вигляді витрат на правову допомогу адвоката, що понесені у позасудовому врегулюванні спору.

У розрізі наведеної проблематики при вирішенні питання щодо відшкодування збитків у вигляді витрат на правову допомогу адвоката, що понесені в позасудовому врегулюванні спору (оскарження в адміністративному порядку), ключовим є встановлення наявності права на відшкодування розумно визнаних і підтверджених витрат у фактичних розмірах без власне нормативних обмежень.

Ураховуючи викладене, касаційний суд дійшов висновку, що за відсутності усталеної судової практики, наявності складної колізії у нормативному регулюванні спірних правовідносин, а також з огляду на кількісний показник випадків оскарження рішень податкового органу в адміністративній процедурі, питання щодо відшкодування збитків у вигляді витрат на правову допомогу адвоката, що понесені в позасудовому врегулюванні спору, має характер виключної правової проблеми, і ці обставини є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду рішення Господарського суду міста Києва від 12 січня 2021 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 1 квітня 2021 року у справі № 910/11820/20 скасувала та ухвалила нове рішення, частково задовольнивши позовні вимоги.

Крім того,  КАС ВС відповіла на питання, чи повинен платити ЄСВ адвокат, якщо його адвокатська діяльність зупинена.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.

XX съезд судей Украины – онлайн-трансляция – день первый
Telegram канал Sud.ua
XX съезд судей Украины – онлайн-трансляция – день первый
Главное о суде
Сегодня день рождения празднуют
  • Михайло Слободін
    Михайло Слободін
    суддя Східного апеляційного господарського суду
  • Михайло Новіков
    Михайло Новіков
    член Комітету Верховної Ради України з питань правової політики