Відмова водія від проходження огляду на стан сп’яніння: суд своїм рішенням звернувся до законодавця

Під час здійснення судового провадження у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, виникає низка істотних правових проблем, зумовлених неефективністю процесуальних норм чинної редакції Кодексу про адміністративні правопорушення.

Нагадаємо, що ст. 130 передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Частина таких проблем описана у постанові Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 16 листопада по справі № 208/8856/21 (повний текст рішення доступний за посиланням).

Зокрема, в цій постанові суддя звернувся до законодавця.

Він зазначає: судова статистика свідчить, що значний відсоток справ за ст. 130 КУпАП закривається з причини неможливості встановити їх фактичні обставини.

«Очевидним, безспірним є факт нездатності процесуальної частини КУпАП забезпечити ефективний судовий розгляд складних суспільно небезпечних правопорушень.

У багатьох прогресивних правових системах світу керування транспортним засобом під дією психоактивних речовин підпадає під кримінальну юрисдикцію, яка тягне за собою і ефективну процедуру розслідування та судового розгляду.

Законодавцем статтею 286-1 КК України криміналізоване порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп`яніння, однак предикатне діяння залишилось в юрисдикції ст. 130 КУпАП.

На думку судді, такий підхід є невірним. Так, у національній доктрині критерієм розмежування правопорушень між юрисдикціями є рівень їх суспільної небезпеки.

З суб`єктивної сторони діяння, передбачені ст. 130 КУпАП та ст. 286-1 КК України, є ідентичними, особа усвідомлює своє перебування під дією психоактивної речовини та керує транспортним засобом (умисна форма вини) або помилково вважає, що дія такої речовини припинилась, хоча особа має передбачити її тривалий ефект та керує транспортним засобом (необережна форма вини).

Наразі розмежовує ці правопорушення об`єктивна сторона, яка кваліфікується за необережним ставленням до наслідків, які спричинили потерпілому тілесні ушкодження, від ступеня яких визначаються особливо кваліфіковані склади злочину.

Однак, коли особа перебуває під дією психоактивної речовини та керує транспортним засобом, настання матеріальних суспільно небезпечних наслідків вже не залежить від її волі, увага та швидкість реакції особи вже знижена, вона не здатна належно відреагувати на особливості дорожньої обстановки.

Тобто, життя та здоров`я учасників дорожнього руху залежать від випадку, чи трапиться на руху такої особи аварійна ситуація або складна дорожня обстановка, чи ні.

Чи може сучасна правова система довіряти життя та здоров`я громадян випадковим обставинам? Питання риторичне.

Позитивним конвенційним обов`язком держави є забезпечення права на життя та безпеку громадян шляхом впровадження ефективних правових процедур. Саме тому, на думку суду, діяння, передбачене наразі складом ст. 130 КУпАП підлягає криміналізації законодавцем санкції кримінального кодексу та сучасна, відпрацьована, ефективна кримінально-правова процедура матимуть позитивний вплив на безпеку дорожнього руху.

Крім того, необхідними є й локальні зміни до КУпАП. Так, наукова думка людства створила такий спосіб пізнання істини, як діалектику, яка у правничій галузі знань еволюціонувала у засаду змагальності судочинства.

Крім діяння, передбаченого ст. 130 КУпАП, редакція матеріальної частини цього закону містить деякі склади деліктів, які потребують ретельного судового розгляду за участі сторони обвинувачення, наділеної рівними правами з захистом, зокрема, правом оскарження рішення суду по суті справи, з якого буде формуватись однозначна практика суду вищої інстанції.

Самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими законом, забезпечить як інтерес суспільства щодо ефективної протидії правопорушенням, так і право особи, яка притягається до відповідальності, на захист.

Суд спілкується з суспільством через свої рішення. Судові рішення можуть і мають бути предметом суспільної дискусії. Метою цього розділу, крім остаточного викладення позиції по справі, є ініціювання дискусії у правничій спільноті щодо необхідності змін законодавства, яка є невідкладною, оскільки кожен день дії неефективної процедури забезпечення безпеки дорожнього руху коштує життя та здоров`я його учасникам», - зазначив суд.

Обставини справи

18 вересня 2021 року приблизно о 06:00 год. особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, перебувала біля кафе-бару, маючи ознаки алкогольного сп`яніння, демонструвала поведінку, що не відповідає обстановці, та мала намір поїхати з вказаного місця на належному йому на праві власності автомобілі. Це помітили присутні на місці події свідки.

До порушника, який знаходився на водійському місці автомобіля, підійшов громадянин, та зробив йому зауваження щодо протиправності та караності керування автомобілем у стані алкогольного сп`яніння.

Однак порушник це проігнорував та поїхав з місця події в бік нічного клубу «Україна».

Свідок засобами мобільного зв`язку звернувся до служби «102» та повідомив про вказану подію. Патруль отримав службове завдання з виявлення та припинення правопорушення. Свідки зустріли означений патруль поліції та надали детальне орієнтування на водія, його транспортний засіб та орієнтовний напрямок руху, після чого патрулем поліції було виявлено розташований на узбіччі дороги розшукований автомобіль та присутнього у салоні автомобіля водія.

Поліцейські повідомили водію про наявність свідків, які вказали на керування ним транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та у присутності залучених свідків та під відеозапис запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням газоаналізатору «Drager» та у закладі охорони здоров`я, на що водій відмовився шляхом ігнорування означеної пропозиції поліцейських, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху.

Правова кваліфікація

Частина 1 статті 130 КУпАП за кваліфікуючими ознаками відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Показання та правова позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності

Водій, будучи допитаним у судовому засіданні, провину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не визнав, у своїх судових показаннях зазначив, що 18.09.2021 року приблизно о 05:30 год. зателефонував другу, щоб той забрав його з вул. Димитрова, бо він перебував у стані алкогольного сп`яніння. Друг прибув на місце, він дав йому ключі від автомобіля та вони поїхали на вул. Ціолковського. Під час руху він попрохав друга зупинитись біля магазину придбати цигарки. Друг зупинив автомобіль, вони обидва придбали товари, в їх автомобілі гучно грала музика, з приводу чого у нього виник конфлікт з раніше незнайомим чоловіком. Друг повернувся та вони поїхали далі, однак другу раптово зателефонувала дружина, він зупинив автомобіль на узбіччі вул. Ціолковського та пішов, водій залишився в автомобілі сам. У цей час прибули поліцейські та інкримінували йому керування автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння. Поліцейські нічого йому не пояснили, залучили свідків, не пояснили йому порядку проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, від якого він відмовився, про що був складений протокол, який йому не показали.

Правова позиція захисника

Захисник вважав за необхідне закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, посилаючись на такі аргументи:

- відсутність доказів керування автомобілем саме цим водієм;

- показання свідків є недопустимими доказами, оскільки ці особи проходять службу в управлінні патрульної поліції в Дніпропетровській області;

- наявний у справі відеозапис фрагментарний;

- працівники поліції не склали направлення водія до закладу охорони здоров`я, а акт огляду на стан сп`яніння не містить його прізвища, рапорт поліцейського не підписаний, у письмових поясненнях свідків вказано, що вони не працюють;

- протокол та інші докази по справі містять розбіжності у місті та часі правопорушення;

- інкриміноване особі у протоколі діяння не охоплюється змістом ст. 130 КУпАП, йому не інкриміноване порушення п. 2.9а ПДР;

- пропозиція пройти огляд на стан сп`яніння була неналежною, поліцейські не проінформували його про порядок такого огляду;

- водій не був відсторонений від керування транспортним засобом.

Що сказав суд у мотивувальній частині

1. Вступне слово.

«За час відправлення правосуддя в подібній категорії справ головуючим формувалась стала практика тлумачення релевантного законодавства (КУпАП та підзаконних актів) з позиції їх змістовного тлумачення. Специфіка правового регулювання даних правовідносин, відсутність під час судового розгляду сторони обвинувачення, неможливість оскарження судових рішень особою, уповноваженою на складання протоколів про адміністративні правопорушення, застарілі та неефективні процесуальні механізми КУпАП вимагають від суду розширювального тлумачення законодавства з метою встановлення об`єктивної істини по справі та справедливого регулювання суспільних відносин.

Крім того, вказані недоліки законодавства очікувано призвели до різного розуміння та застосування закладених в КУпАП правових механізмів як поліцією, так і судами першої та апеляційної інстанцій.

Оскільки стороною захисту в даній справі на вирішення суду ставляться питання, які зумовлюють різні за змістом висновки з судової практики, з метою належного відправлення правосуддя головуючий вважає за необхідне викласти цю постанову з детальним мотивуванням кожного спірного питання та застосуванням правової доктрини, компаративного та телеологічного методів тлумачення законодавства, методів аналізу, синтезу та співставлення доказової інформації.

Однак національні правила судочинства не передбачають перетворення кожного судового рішення на наукову статтю. Тому, після відповіді на аргументи сторони захисту, з метою удосконалення законодавства, головуючий вважає за необхідне зробити правовий висновок щодо необхідності внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення.

2. Оцінка фактажу та правової позиції захисту.

2.1. Мотиви прийняття як доказів показань окремих свідків.

Ключовим аргументом сторони захисту є посилання на відсутність інших, крім показань свідків, доказів керування порушником автомобілем з вимогою визнання їх показань недопустимими доказами, оскільки ці особи проходять публічну службу в управлінні патрульної поліції в Дніпропетровській області.

З цього приводу слід звернути увагу на особливість правового статусу доказів у провадженні по справах про адміністративні правопорушення. Статус доказів, перелік джерел, правила їх допустимості визначаються виключно національним законом. Конвенційне право та його тлумачення ЄСПЛ залишає правила допустимості доказів на розсуд держав, з поправкою на вимогу загальної справедливості судового провадження.

Національний припис закону ст. 251 КУпАП встановлює абсолютний характер джерел та змісту доказової інформації по справі «будь-які фактичні дані». Також, на відміну від правил кримінального провадження, КУпАП не містить критеріїв недопустимості доказів.

Тому суд робить висновок про відсутність підстав для автоматичного відхилення показань вказаних свідків лише з огляду на їх службу в правоохоронному органі. Однак, керуючись надзаконним критерієм справедливості провадження, вважає за необхідне ретельно оцінити ці показання на достовірність та відсутність ознак умисної обмови особи водія.

У першу чергу свідки обвинувачення стверджують, що особа порушника їм раніше невідома, що захистом не оспорюється, відповідно, умисне переслідування особи порушника з особистих мотивів виключається.

Далі, співставляючи зміст і характер дій свідків та працівників поліції у складі патруля «КЛЕН-404», суд робить висновок, що вони діяли безвідносно один до одного та до події правопорушення були незнайомі. Такий висновок грунтується на даних рапорту, згідно з яким свідок ОСОБА_2, звертаючись до служби «102», об`єктивно не міг знати кількість патрулів у місцевості та який саме екіпаж отримає службове завдання за його повідомленням. Варто також звернути увагу, що екіпаж патруля Кам`янського районного управління поліції «КЛЕН-404» підпорядкований Головному управлінню Національної поліції в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 40108866), тоді як вказані свідки є працівниками Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646), тобто мають різне підпорядкування, структуру керівництва та територію роботи.

Зміст показань свідків є логічним, послідовним, збігається один з одним та з показаннями поліцейського. Єдиним аргументом сторони захисту щодо сумнівності їх показань є відсутність місця роботи у їх первісних письмових поясненнях. З цього приводу суд зауважує, що свідки були допитані судом безпосередньо, тому їх первісні письмові пояснення не покладаються в обсяг доказів обвинувачення. Крім того, зі змісту показань свідків та поліцейського випливає, що перебування їх на публічній службі не приховувалось, тексти пояснень є шаблонними та відсутність місця роботи є технічною помилкою.

Крім того, захисником невірно розтлумачено п. 6 р. ІІ Інструкції, на який він посилається як підставу неприйняття показань вказаних свідків. За змістом цієї норми, огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків. Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

Свідки ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не були свідками огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1. Такими свідками були залучені з числа перехожих осіб ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які не є поліцейськими, сумлінно виконували свої громадянські обов`язки свідків під провокаціями порушника, у їх неупередженості та добросовістності немає жодних сумнівів.

Суд не приймає посилання захисника на судову практику Касаційного адміністративного суду, оскільки висновки КАС зроблені за інших фактичних обставин та іншого правового регулювання щодо оскарження порушниками постанов поліції як індивідуальних адміністративних актів. До розгляду судами протоколів поліції застосовуються норми КУпАП, а не КАС, які є повністю відмінними за характером регулювання та критеріями оцінки доказів.

З точки зору національної правової доктрини та компаративного методу тлумачення закону, жодна норма права не забороняє суду прийняти як допустимі докази показання очевидців правопорушення, які проходять публічну службу. Такої заборони не може бути в принципі, оскільки подія правопорушення може трапитись будь-де і будь-коли та очевидцями події можуть бути військовослужбовці, поліцейські, судді, прокурори, будь-які інші публічні особи. Такі особи лише не можуть здійснювати свої законні повноваження щодо правопорушень, свідками яких вони були (оформлювати процесуальні документи, приймати адміністративні акти тощо).

Свідки ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у межах даної справи не були в статусі уповноважених агентів держави, а мали статус виключно очевидців правопорушення, не вчиняли жодних процесуальних дій, в момент правопорушення не були у складі патрульного екіпажу, виявили правопорушення у позаробочий час та продемонстрували законну, соціально схвальну та відповідальну поведінку, спочатку зробили ОСОБА_1 зауваження шодо недопущення порушення, та лише коли той їх проігнорував та залишив місце події, звернулись із заявою до служби «102».

На підставі викладеного суд доходить висновку, що будь-яких законних та розумних підстав ставити під сумнів показання під присягою свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 немає.

Перелічені свідки кожен окремо та під час перехресного допиту прямо та безсумнівно вказали, що ОСОБА_1 18.09.2021 року приблизно о 06:15 год. керував автомобілем «SKODA FABIA» н.з. НОМЕР_3 з ознаками алкогольного сп`яніння та суд вважає цей факт доведеним.

2.2. Щодо належності та законності проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння.

Чинна на момент вчинення правопорушення редакція ст. 266 КУпАП вказує, що під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Ч. 2 ст. 266 КУпАП встановлює видові критерії належності доказів відеозапис, як самостійний та достатній доказ, а в разі його неможливості присутність двох свідків.

У даній справі відмова ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння повною мірою зафіксована як відеозаписом, так і участю свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8. Поліцейськими правомірно були залучені для належної процесуальної фіксації огляду водія на стан алкогольного сп`яніння свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, оскільки працівники поліції, будучи обізнаними з технічними особливостями роботи штатних боді-камер, розуміючи тривалість оформлення адміністративних матеріалів у ситуації, що склалася, та ризик втрати доказів у вигляді переривання відеозапису під час проведення огляду водія, завбачливо та законно залучили до вказаної процедури свідків, наявність яких є самостійною та достатньою доказовою базою для належної фіксації відмови водія від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відеозапис адміністративної процедури чітко вказує, що 18.09.2021 року о 06:52 год. працівник поліції у присутності свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 оголошує ОСОБА_1 пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як із застосуванням газоаналізатору «Drager», так і у закладі охорони здоров`я, на що водій ОСОБА_1 відмовився шляхом ігнорування означеної пропозиції поліцейського.

2.3. Щодо процесуального алгоритму огляду водія на стан алкогольного сп`яніння.

За змістом ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я (ч. 3 ст. 266 КУпАП).

При цьому, диспозиція ст. 130 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за «відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння».

Таким чином, за буквальним змістом ст. 266 КУпАП, встановленим порядком огляду водія на стан алкогольного сп`яніння є пропозиція поліцейського пройти огляд з використанням спеціальних технічних засобів.

Лише у випадку незгоди водія на сам факт застосування спеціального технічного засобу або незгоди з його результатами, у поліцейського виникає обов`язок у двогодинний строк доставити водія до закладу охорони здоров`я для огляду.

При цьому, закон оперує правовими категоріями «відмова від огляду» та «незгода (на застосування спеціального технічного засобу або з його результатами)», які є різними видами вольових актів та тягнуть різні правові наслідки.

У даній справі жоден з досліджених у р. ІІІ цієї постанови доказів не містить даних, що водій ОСОБА_1 висловлював саме незгоду на застосування спеціального технічного засобу, що потягло б за собою обов`язок поліцейського доставити водія до закладу охорони здоров`я для огляду.

Всі досліджені докази вказують, що водій відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в цілому.

За таких обставин, складення працівником поліції письмового направлення до закладу охорони здоров`я для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 було недоцільним, оскільки особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, відмовилась від проходження будь-якого огляду на стан сп`яніння взагалі, а не під час прямування у заклад або у його приміщенні.

Таким чином, у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння, а посилання водія ОСОБА_1 та його захисника на порушення такого порядку є безпідставними.

2.4. Щодо участі поліцейських під час складення письмових пояснень свідків.

За змістом ст. 251 КУпАП пояснення свідків є окремим процесуальним джерелом доказів. При цьому, участь поліцейських у їх складенні сама по собі не спотворює їх доказового значення, залучені поліцейськими свідки з числа сторонніх осіб не володіють спеціальними знаннями та навичками щодо фіксації певного кола обставин та юридичних фактів, з якими закон пов`язує настання адміністративної відповідальності. Залучення свідків та звернення їх уваги на істотні обставини правопорушення працівниками поліції фактично є їх службовим обов`язком, передбаченим ч. 2 ст. 251 КУпАП.

Обов`язок суду полягає у перевірці достовірності таких доказів та відсутності неправомірного впливу на свідків.

У даній справі достовірність письмових пояснень свідків відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтверджена їх судовим допитом та дослідженим у р. ІІІ цієї постанови відеозаписом, на якому поліцейські опитують свідків, роз`яснюють їм суть адміністративної процедури, до якої вони залучені, що свідки розуміють та під їх прямим візуальним контролем працівники поліції письмово фіксують необхідні у даній справі обставини та юридичні факти, свідки перечитують їх та засвідчують особистими підписами.

Таким чином, відсутні будь-які підстави сумніватись у правдивості та повноті показань свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

2.5. Щодо особливостей формулювання судом розділу І цієї постанови.

Значним недоліком чинної редакції КУпАП є відсутність понятійного апарату. Більш прогресивні нормативні акти, зокрема Кримінальний процесуальний кодекс України, містить визначення основних його термінів, що сприяє однаковому їх розумінню учасниками правовідносин.

Ст. 256 КУпАП, яка визначає зміст протоколу про адміністративне правопорушення, містить обов`язковий реквізит - суть адміністративного правопорушення.

У той же час, ст. 283 КУпАП, яка визначає зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення, вказує, що постанова повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи.

Компаративне та телеологічне тлумачення вказаних приписів закону свідчить, що правові категорії «суть адміністративного правопорушення» та «опис обставин, установлених під час розгляду справи» є різними та залежать від стадії провадження.

Суб`єкт складання протоколу на стадії його оформлення зазначає у ньому суть, під якою слід розуміти короткий опис діяння порушника та формує доказову базу обвинувачення.

Тоді як суд, синтезуючи доказову базу по справі та відтворюючі картину події правопорушення, у своїй постанові викладає детальний опис обставин, установлених під час розгляду справи.

Відповідно, не можна тлумачити більш детальний, ніж суть правопорушення, опис судом обставин та юридичних фактів, з якими закон пов`язує настання адміністративної відповідальності, як вихід за межі висунутого обвинувачення.

Органом публічної влади ОСОБА_1 висунуте обвинувачення у порушенні вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху та у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та саме в межах цього обвинувачення, яке судом не перекваліфіковується, встановлюються та описуються у постанові важливі обставини та юридичні факти.

Варто також зауважити, що у складних деліктах шаблонний бланк протоколу про адміністративне правопорушення Національної поліції фізично не дозволяє викласти у ньому всі необхідні для розгляду справи обставини та факти.

2.6. Щодо документування місця та часу правопорушення.

Співставляючи докази по справі, суддя доходить  висновку, що наявні докази хоч і містять певні недоліки, зокрема щодо територіальних та часових маркерів правопорушення, але не спотворюють фактичних обставин діяння винуватої особи та у своїй сукупності дозволяють судді повністю відтворити картину подій 18.09.2021 року у період часу з 06:00 до 07:00 год.

Так, певні суперечності щодо пересування водія ОСОБА_1 зумовлені територіальними особливостями місця правопорушення - вулиці Гайдамацька, Ціолковського, С. Слісаренка тощо, які фігурують у справі, перетинаються одна з одною, та враховуючи, що місцем виявлення свідками-заявниками правопорушення є ділянка місцевості біля кафе-бару «Тандем», що розташоване по вулиці С. Слісаренка, подальше переслідування екіпажем поліції порушника за умовним орієнтуванням його руху свідками та виявлення автомобіля порушника на узбіччі дороги по вул. Ціолковського, цілком можна зрозуміти певну неузгодженість у показаннях учасників справи та письмових доказах, зокрема протоколу, щодо конкретного місця правопорушення.

Ст. 251 КУпАП вказує, що суд встановлює юридично важливі обставини справи з усіх доказів по справі в цілому, а не тільки за протоколом, який є лише одним з письмових доказів.

За логічними та доктринальними правилами оцінки доказів, прогалина одного доказу може бути заповнена доказовим вмістом іншого.

Варто також зауважити, що інкримінований ОСОБА_1 делікт є комплексним - складається з декількох обов`язкових елементів об`єктивної сторони, які можуть бути вчинені на різній території та з розбіжностями у часі.

Так, перші елементи об`єктивної сторони правопорушення, ознаки алкогольного сп`яніння та керування особою транспортним засобом, були виявлені свідками приблизно о 06:15 год. на ділянці місцевості біля кафе-бару «Тандем», що розташоване по вулиці С. Слісаренка.

Інший обов`язковий елемент об`єктивної сторони правопорушення - відмова особи від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння була задокументована на узбіччі дороги по вул. Ціолковського о 06:52 год.

Юридичний склад інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення для його документування не вимагає абсолютно точної геолокаційної прив`язки до певної адреси або координат. Це правопорушення може бути вчинене і на незабудованій, нерозміченій місцевості, тому посилання захисника на відсутність виділеної окремо адреси по вул. С. Слісаренка 2-36 недоречне.

На відеозапису поліції чітко видно місце закінчення всіх діянь, які становлять об`єктивну сторону інкримінованого правопорушення - узбіччя дороги по вул. Ціолковського, де ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Дана територія належить як до зони патрулювання Кам`янського районного управління поліції, так і до підсудності Заводського районного суду м. Дніпродзержинська, більш детальне зазначення місця правопорушення є недоцільним.

Як випливає зі змісту ст. 266 КУпАП, істотна для кваліфікації правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП часова позначка обчислюється годинами, тому доказування даного правопорушення не вимагає фіксування процесуальних дій з точністю саме до конкретних хвилин/секунд.

Протокол про адміністративне правопорушення містить приблизний, узагальнений час суті правопорушення та у судовому провадженні встановлені конкретні деталі - ознаки алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 та факт керування ним транспортним засобом були виявлені о 06:15 год. та його відмова від огляду на стан алкогольного сп`яніння задокументована о 06:52 год., що свідчить про дотримання передбаченого ст. 266 КУпАП легітимного двогодинного терміну огляду водія на стан сп`яніння.

Таким чином, суд констатує відсутність істотних порушень закону і в цій частині процесуальних дій.

2.7. Мотиви відхилення та визнання неправдивими показань свідка захисту ОСОБА_9.

У цій частині правовідносин КУпАП теж містить істотний недолік - завідомо неправдиве показання свідка є кримінально караним діянням, однак чинна редакція КУпАП не визначає механізм дій суду при його виявленні, відсутній процесуальний інститут окремої ухвали, відсутня опонуюча сторона, яка може ініціювати кримінальне провадження щодо свідка, показання якого містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 384 КК України.

До переконання про неправдивість показань свідка ОСОБА_9 суд прийшов, зокрема, співставляючи його показання з іншими доказами по справі.

Передусім слід зазначити, що на відміну від інших свідків по справі, ОСОБА_9 та ОСОБА_1 раніше знайомі між собою та мають довірливі відносини, оскільки ОСОБА_1 вказав, що спілкувався з ним та надав у користування свій автомобіль, що вказує на значний рівень довіри та обізнаність про особу, якій він довіряє цінне майно.

Однак з відеозапису поліції з місця події випливає, що ОСОБА_1 не зміг назвати поліцейським анкетні дані особи, яка, за його версією, керувала автомобілем.

Більше того, на відео ОСОБА_1 о 06:57:40 сек. вказує, що автомобіль належить не йому, а другу, який пішов відправляти фізіологічні потреби, тоді як судом з`ясовано, що згідно з Єдиним державним реєстром транспортних засобів, автомобіль «SKODA FABIA» н.з. НОМЕР_3 зареєстровано за ОСОБА_1.

У свою чергу, ОСОБА_9 у своїх судових показаннях вказує, що він залишив автомобіль, оскільки йому раптово зателефонувала дружина, що розбігається з версією подій ОСОБА_1.

Показання свідка ОСОБА_9 також повністю розбігаються з показаннями свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які впевнено вказали суду, що коли ОСОБА_1 привів автомобіль у рух, в салоні крім нього, нікого більше не було, а інша особа, з якою спілкувався ОСОБА_1 до посадки в автомобіль, залишилась на місції події, коли він поїхав.

Таким чином суд оцінює показання свідка захисту ОСОБА_9 як неправдиві, спрямовані на унеможливлення притягнення до відповідальності його знайомого ОСОБА_1 та відхиляє їх.

2.8. Підстави відхилення аргументів захисту щодо нерозуміння суті адміністративної процедури.

У своїх судових показаннях ОСОБА_1 зазначив, що поліцейські нічого йому не пояснювали та він не розумів, чому має проходити огляд на стан сп`яніння.

З цього приводу варто зазначити таке.

Згідно з інформацією з територіального сервісного центру № 1244 МВС України, ОСОБА_1 має правовий статус спеціального суб`єкта водія з 07.03.2012 року з правом керування транспортними засобами категорії «В».

Згідно з п. 1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Вказаний нормативний акт встановлює презумпцію знання водієм транспортного засобу його положень та однозначного обов`язку їх виконання.

Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За змістом ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Крім того, з дослідженого у р. ІІІ постанови відеозапису вбачається, що працівники поліції неодноразово та чітко пояснили ОСОБА_1, що на нього вказали свідки як на водія автомобіля з ознаками алкогольного сп`яніння, зазначили, що він буде викликаний до суду, де матиме можливість ознайомитись як з поясненнями цих свідків, так і з іншими матеріалами справи.

Крім того, поведінка ОСОБА_1 на відеозаписі вказує, що він не вимагав роз`яснення йому певних прав або особливостей процедури, повністю усвідомлював вимогу поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, здійснював активні, свідомі та вольові дії, розумів ситуацію, у якій опинився, шляхом експресивної поведінки та казуїстики намагався спотворити адміністративну процедуру та ухилитись від відповідальності.

Відсутність підтвердження роз`яснення ОСОБА_1 його прав на місці події в даному випадку не є істотним недоліком, оскільки за своїм змістом права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції, реалізуються на стадії розгляду справи в суді, де йому ці права були роз`яснені головуючим та повністю реалізовані ним під час судового провадження за участі захисника.

За таких обставин, суд доходить висновку про дотримання права на захист ОСОБА_1 та усвідомлення ним суті інкримінованого йому діяння.

2.9. Підстави відхилення решти аргументів захисту.

Посилання захисника на незрозумілу кваліфікацію діяння ОСОБА_1, а саме щодо неінкримінування йому порушення підпункту «а» пункту 2.9 ПДР, є помилковими. За змістом цієї норми водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порушення цієї норми може мати місце лише у випадку проходження водієм огляду на стан сп`яніння, висновки якого вкажуть на перебування водія у такому стані. У даній справі водій ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду, що є порушенням п. 2.5 ПДР, згідно з яким водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відсутність прізвища порушника в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів є незначною технічною помилкою, оскільки ОСОБА_1 відмовився від такого огляду, з досліджених у р. ІІІ постанови доказів немає сумнівів щодо належності його до тестованої особи, сам акт засвідчений підписами свідків.

З відеозапису поліції також вбачається, що вони з`ясували відсутність у ОСОБА_1 наміру рухатись далі на автомобілі, який вже знаходився на узбіччі автодороги, відповідно підстав для його відсторонення від керування транспортним засобом не було.

3. Післямова. Мотиви надання доказам по справі змістовної, а не формальної оцінки. Пропозиція внесення змін до законодавства.

Стаття 252 КУпАП встановлює на рівні закону такий критерій оцінки доказів, як правосвідомість.

Правосвідомість є іманентним явищем, формується емпіричним шляхом, зокрема з суспільної думки, висновків авторитетних правників.

Доцільним є у даній справі як грань призми правосвідомості використати тези праці президента Верховного Суду ОСОБА_10 про судовий розсуд. ОСОБА_11 вважає, що суспільство не може досягти верховенства права без певної міри розсуду суду. Право без розсуду зрештою обертається на свавілля.

Сучасне суспільство визнає судовий розсуд не лише щодо встановлення фактів, а й щодо застосування права до цих фактів. Вимога гнучкості для забезпечення індивідуалізації рішень вже припускає надання суддям права на розсуд. Тлумачення норми права завжди залишає місце для розсуду.

На думку головуючого, суд, як соціальний інститут, має відповідати запиту суспільства на справедливість. Правовий пуризм (надмірне прагнення до чистоти, переваги форми над змістом) щодо оцінки доказів та тлумачення закону шкодить інтересам правопорядку та правосуддя та є настільки ж небезпечним, як правовий нігілізм.

Змістовне, розширювальне тлумачення закону у даній справі було здійснене з дотриманням конвенційних гарантій особи, яка притягається до відповідальності. Судове провадження щодо нього було повним, всебічним, справедливим, із оцінкою всіх аргументів захисту. Висновок щодо його винуватості, на переконання суду, не залишає місця сумнівам.

Розглянуте в даній справі правопорушення у суспільній свідомості давно втратило значення дрібного адміністративного делікту, роками тригером до посилення санкції за ст. 130 КУпАП були резонансні дорожньо-транспортні пригоди з постраждалими.

Однак суворість санкції не є вирішальною для забезпечення суспільної безпеки, якщо процедурні норми не забезпечують її невідворотнє застосування до винуватця.

У даній справі суддею наведено лише невеликий перелік вразливих аспектів адміністративної процедури документування цієї категорії правопорушень. Судова статистика свідчить, що значний відсоток справ за ст. 130 КУпАП закривається з причини неможливості встановити їх фактичні обставини. Очевидним, безспірним є факт нездатності процесуальної частини КУпАП забезпечити ефективний судовий розгляд складних суспільно небезпечних правопорушень. Власне, для цього КУпАП законодавцем і не призначені абстрактність, спрощеність процедури вкупі з абсолютним характером доказової інформації, неписаним, але присутнім принципом процесуальної економії свідчить про призначення цього Кодексу лише для незначних правопорушень.

У багатьох прогресивних правових системах світу керування транспортним засобом під дією психоактивних речовин підпадає під кримінальну юрисдикцію, яка тягне за собою і ефективну процедуру розслідування та судового розгляду.

Законодавцем статтею 286-1 КК України криміналізоване порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп`яніння, однак предикатне діяння залишилось в юрисдикції ст. 130 КУпАП.

На думку судді, такий підхід є невірним. Так, у національній доктрині критерієм розмежування правопорушень між юрисдикціями є рівень їх суспільної небезпеки.

З суб`єктивної сторони діяння, передбачені ст. 130 КУпАП та ст. 286-1 КК України є ідентичними, особа усвідомлює своє перебування під дією психоактивної речовини та керує транспортним засобом (умисна форма вини) або помилково вважає, що дія такої речовини припинилась, хоча особа має передбачити її тривалий ефект та керує транспортним засобом (необережна форма вини).

Наразі розмежовує ці правопорушення об`єктивна сторона, яка кваліфікується за необережним ставленням до наслідків, які спричинили потерпілому тілесні ушкодження, від ступеня яких визначаються особливо кваліфіковані склади злочину.

Однак, коли особа перебуває під дією психоактивної речовини та керує транспортним засобом, настання матеріальних суспільно небезпечних наслідків вже не залежить від її волі, увага та швидкість реакції особи вже знижена, вона не здатна належно відреагувати на особливості дорожньої обстановки.

Тобто, життя та здоров`я учасників дорожнього руху залежать від випадку, чи трапиться на русі такої особи аварійна ситуація або складна дорожня обстановка, чи ні.

Чи може сучасна правова система довіряти життя та здоров`я громадян випадковим обставинам? Питання риторичне.

Позитивним конвенційним обов`язком держави є забезпечення права на життя та безпеку громадян шляхом впровадження ефективних правових процедур. Саме тому, на думку суду, діяння, передбачене наразі складом ст. 130 КУпАП, підлягає криміналізації законодавцем, санкції кримінального кодексу та сучасна, відпрацьована, ефективна кримінально-правова процедура матимуть позитивний вплив на безпеку дорожнього руху.

Крім того, необхідними є й локальні зміни до КУпАП. Так, наукова думка людства створила такий спосіб пізнання істини, як діалектика, яка у правничій галузі знань еволюціонувала у засаду змагальності судочинства.

Крім діяння, передбаченого ст. 130 КУпАП, редакція матеріальної частини цього закону містить деякі склади деліктів, які потребують ретельного судового розгляду за участі сторони обвинувачення, наділеної рівними правами з захистом, зокрема правом оскарження рішення суду по суті справи, з якого буде формуватись однозначна практика суду вищої інстанції.

Самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими законом, забезпечить як інтерес суспільства щодо ефективної протидії правопорушенням, так і право особи, яка притягається до відповідальності, на захист.

Суд спілкується з суспільством через свої рішення. Судові рішення можуть і мають бути предметом суспільної дискусії. Метою цього розділу, крім остаточного викладення позиції по справі, є ініціювання дискусії у правничій спільноті щодо необхідності змін законодавства, яка є невідкладною, оскільки кожен день дії неефективної процедури забезпечення безпеки дорожнього руху коштує життя та здоров`я його учасникам», - зазначено у рішенні.

Рішення суду

Отже, суддею досліджені та перевірені доказами обставини, які свідчать про беззастережну винуватість особи у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Тому суд постановив визнати порушника винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

  Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.