Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу № 300/2497/19 в якій досліджував питання призначення пенсії за вислугу років.
Обставини справи
Суть справи полягала в тому, що у позивача є право на отримання пенсії за вислугу років згідно із Законом України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», проте відповідач відмовив позивачу в зарахуванні пільгового стажу для призначення пенсії, не врахувавши положення пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей».
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду, у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що період служби, зарахований позивачу на пільгових умовах відповідно до положень Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, в розумінні частини 2 статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може бути зарахований до календарної вислуги років.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач, відмовляючи у підготовці та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області матеріалів для призначення позивачу пенсії за вислугою років, діяв в межах повноважень та відповідно до законів України, що свідчить про безпідставність позовних вимог.
Позиція Верховного Суду
ВС підкреслив, що у справі, що розглядається, позивач не має календарної вислуги років для призначення пенсії, проте в нього наявний відповідний пільговий стаж, відповідно до приписів пункту 3 Постанови № 393.
Приписами статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (№ 2262-XII) визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 171 Закону № 2262-XII встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.
Отже, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.
ВС зауважив, що Постановою № 393 визначено, зокрема порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років поліцейським. Указана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають щодо призначення пенсії за вислугу років, зокрема і на пільгових умовах.
Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його стажу є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема Постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Наведене свідчить про помилковість висновків судів попередніх інстанцій, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, оскільки цей висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Отже, колегія суддів уважає, що висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову є передчасними, оскільки судом як першої, так і апеляційної інстанцій не встановлено усіх фактичних обставин справи й не досліджено відповідні докази, які мають значення для правильного вирішення справи.
Верховний Суд уважає, що для належного розгляду цієї справи судам попередніх інстанцій слід дослідити природу спірних правовідносин у рамках Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а також положень Постанови № 393 та нормативно-правових актів, якими врегульовані ці правовідносини, у разі, якщо час проходження служби позивачем у підрозділах карного розшуку та підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю, а також час участі в антитерористичній операції зараховується до вислуги років на пільгових умовах.
Враховуючи обставини справи, Верховний Суд скасував рішення суду першої та апеляційної інстанції та направив справу на новий розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
Раніше «Судово-юридична газета» писала про Об’єднання квартир: чи поширюється іпотека на все реконструйоване майно.
Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.