Президент України Володимир Зеленський повернув в парламент ухвалений 16.11.2021 року Закон «Про віртуальні активи». Повернув без підпису, проте з власними пропозиціями, в яких зазначено, що цей закон не може бути підписаний з певних підстав. Тобто, наклав на нього вето.
Президент зазначає, що «поза увагою Закону залишено окремі сфери діяльності держави, через особливу природу та характер яких дотримання визначених Законом процедур може унеможливити або ускладнити оперативне прийняття нагальних рішень, реалізацію національних інтересів, а відтак порядок прийняття рішень у таких сферах вимагає відмінного від визначеного Законом порядку прийняття рішень».
Президент пропонує змінити пункт 2 частини другої статті 1 Закону викласти в іншій редакції, а саме:
«2. Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час:
…
2) конституційного провадження, кримінального провадження, судового провадження, виконавчого провадження (крім виконання адміністративних актів), оперативно-розшукової діяльності, розвідувальної діяльності, контррозвідувальної діяльності, вчинення нотаріальних дій, виконання покарань, застосування законодавства про національну безпеку і оборону, громадянство, надання притулку в Україні, захист економічної конкуренції (крім справ про надання дозволів та висновків на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання)».
Інша пропозиція президента полягає в тому, щоб усунути протиріччя між введенням вказаного закону у дію та дорученням Кабінету Міністрів України подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів України у відповідність із названим Законом.
Якщо друга пропозиція є суто технічною, то перша – значно цікавіше.
Президент вважає, що Закон, в тій редакції, в якій його було ухвалено, буде заважати оперативно приймати рішення щодо застосування законодавства про національну безпеку і оборону, громадянство та надання притулку в Україні.
Якщо згадати, що рішення, які стосуються національної безпеки і оборони, приймаються РНБО і останнім часом роль цього органу стала полягати в тому, щоб оперативно запроваджувати санкції щодо тих чи інших осіб, то все стає на свої місця.
Основний принцип, який в ньому закладений – це право особи бути вислуханою (стаття 17 Закону). А вислухувати можна протягом досить тривалого часу... Отже, процедура накладення санкцій, за таких умов, втратить оперативність і може перетворитися на довготривалий процес.
Що ж стосується громадянства та надання притулку в Україні, то ці питання і без цього ніколи оперативно не вирішувалися. Тому, що змінить врахування пропозицій Президента в даному випадку, не дуже зрозуміло.
Нагадаємо, що ініціатором Закону «Про адміністративну процедуру» виступив Кабмін.
За допомогою цього нормативного акта Мін’юст намагається створити систему недержавних судових та квазісудових організацій, а також запровадити механізми позасудового врегулювання спорів. Не останню роль у цьому процесі зіграла і перевантаженість професійних суддів.
За своєю структурою він побудований за аналогією з процесуальними кодексами (один із попередніх проектів навіть носив найменування адміністративно-процедурного кодексу).
Він визначає предметну компетенцію адміністративних органів (аналог підсудності), підстави для відводу, містить положення про представництво інтересів, порядок обчислення строків, вимоги до змісту заяви, дослідження обставин та доказів, адміністративне оскарження, заходи впливу, а також про виконання адміністративних актів. У нього також включені положення про грошові стягнення та застосування примусових заходів.
Раніше повідомлялося, що дозволи на спостереження за особою СБУ буде вимушена отримувати в судах.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Youtube «Право ТВ», а також на нашу сторінку в Facebook та на Інстаграм, щоб бути в курсі найважливіших подій.