Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об’єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це обёєктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №758/14854/20.
Обставини справи
З матеріалів справи відомо, що позивач звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати виконавчий напис, виданим приватним нотаріусом таким, що не підлягає виконанню.
Позовна заява мотивована тим, що з січня 2020 року із призначеної їй пенсії стягується 20% її розміру на рахунок приватного виконавця для погашення боргу в сумі 160 786,14 грн на користь АТ «П».
У зв'язку з цим позивач звернулась зі скаргою на дії приватного виконавця до Міністерства юстиції України щодо безпідставного винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та отримала відповідь, згідно з якою така постанова винесена з метою примусового виконання спірного виконавчого напису.
Позивач вважає, що наведений вище виконавчий напис вчинено з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Зокрема, нотаріусом не встановлено безспірність заборгованості позивача перед банком, адже жодних договірних кредитних відносин між сторонами не існує. Будь-яких письмових вимог від банку про повернення заборгованості за кредитним договором на адресу позивача не надходило. Нотаріусом не перевірено місце роботи позивача, адже остання не є фізичною особою-підприємцем, про що вказано у виконавчому написі нотаріуса.
Заочним рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено. Постановою апеляційного суду заочне рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Позиція Верховного Суду
Розглядаючи справу, ВС нагадав, що у постанові від 13 жовтня 2021 року у справі № 554/6777/17-ц (провадження № 61-17750св20) Верховний Суд зазначив, що чинне законодавство України не зобов'язує нотаріуса викликати позичальника і з'ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з’ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.
Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.
Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об’єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
ВС підкреслив, що наведене спростовує висновок апеляційного суду про те, що нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Також ВС зазначив, що матеріали справи відомостей про отримання позивачем (боржником) відповідного повідомлення не містять.
Суди попередніх інстанцій не встановили факт направлення позикодавцем листа-повідомлення з вимогою сплатити борг і отримання/неотримання позичальником такого листа, що має суттєве значення та унеможливлює вирішення спору по суті.
Враховуючи обставини справи, Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Раніше «Судово-юридична газета» писала, що Верховний Суд висловився щодо особливостей виплати премій працівникам.
Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.