Ігор Дашутін: «Зміна керівництва Касаційного адміністративного суду піде на користь як Верховному Суду, так і громадянам»

Як відомо, наразі сплив 4-річний строк повноважень у голів касаційних судів Верховного Суду. «Судово-юридична газета» проводила опитування на предмет того, кого бачать читачі у ролі керівників, як напередодні обрання нового голови Верховного Суду, так і стосовно кандидатів на посади голів касаційних судів.

Лідером опитування серед юридичної спільноти стосовно бачення наступного голови Касаційного адміністративного суду у складі ВС став суддя судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів КАС ВС Ігор Дашутін.

Ми вирішили поспілкуватися з Ігорем Дашутіним і поцікавитися його поглядом щодо наболілих питань у діяльності судової влади України.

Ігорю Володимировичу, чи будете Ви балотуватися на посаду Голови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду?

Так, це вже не секрет. Під час неодноразових обговорень проблемних питань діяльності Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з колегами я дійшов висновку, що настав час спробувати себе у цій ролі. Успішний досвід роботи на посаді голови суду у мене є, і я чітко знаю про ті аспекти, з якими зараз стикаються судді як Касаційного адміністративного суду, так і судді адміністративних судів інших інстанцій. Відчуваю і довіру колективу суду, і сили взяти на себе складні завдання, бачу, яким має бути план подальших дій.

Настали нові часи, які вимагають сучасних підходів до менеджменту суду, в Україні триває непроста та унікальна для світової практики судова реформа. Зараз перед судовою владою кожного дня постають нові виклики, на які потрібно швидко та дієво реагувати, судова система, і адміністративна юстиція у тому числі, має бути міцною та єдиною, як ніколи раніше.

Вважаю, що зміна керівництва Касаційного адміністративного суду піде на користь як Верховному Суду, так і громадянам. Адже основні претензії останніх якраз полягають у тому, що зараз система заскорузла, неповоротка і нерішуча. Ми маємо працювати над підвищенням довіри, а це значить, що настав час прогресувати.

Такий прогрес вже продемонстрував Пленум Верховного Суду, коли обирав Голову Верховного Суду, і, думаю, що колектив Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду також готовий до змін.

А у чому зараз відсутній цей прогрес?

На жаль, майже у всіх аспектах. Починаючи від ваги та ролі адміністративного суду у державі, організації роботи, до фінансування.

Основна проблема – справді низька роль адміністративної юстиції у відносинах з іншими гілками влади та невідомо звідки виникле відособлення Касаційного адміністративного суду від питань діяльності Верховного Суду.

Зараз адміністративна юстиція, яку представляє керівництво Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, взагалі не має ніякої комунікації ані з виконавчою, ані з законодавчою владою.

Звісно, можна казати, що суд незалежний, але тут справа не у незалежності, що є безумовним пріоритетом, а у виробленні кращого рішення для швидкого, якісного, ефективного розгляду справ громадян проти держави. І щодо виконання рішень адміністративних судів на користь українців, адже це системна проблема, на яку нам постійно вказує Європейський суд з прав людини та Комітет міністрів Ради Європи. Тут має існувати спілкування, комунікація, бо без співпраці з іншими гілками влади ми не досягнемо результату.

Більше того, ідея автономії Касаційного адміністративного суду, з якою не перший рік виступає голова КАС ВС на різних публічних заходах, робить з нашого суду «опозиціонера» у Верховному Суді. Хоча така «опозиційність» ніколи не погоджувалася колективом суду на зборах, а є власною думкою голови КАС ВС, це кидає тінь на всіх суддів. Перед всіма нами, суддями нової найвищої судової інституції, стоїть завдання забезпечити єдність і сталість у правовідносинах.

Я готовий докласти всіх зусиль для того, щоб така комунікація та співпраця була налагоджена, і вже маю для цього всі напрацювання.

Як Ви оцінюєте свого конкурента на цих виборах – Михайла Смоковича?

Я дуже поважаю Михайла Івановича. Він стояв у витоків адміністративної юстиції, створював разом із колегами Вищий адміністративний суд України, зробив величезний внесок у наукову думку. Сподіваюся, що він у подальшому активно долучиться до спільної роботи.

Разом із тим, як вже сказав вище, є відчуття, що настав час змін. Колектив Верховного Суду – у тому числі, колеги із Касаційного адміністративного суду, виказали довіру Всеволоду Князєву, як людині, яка здатна осучаснити обличчя Верховного Суду. Думаю, що позиція суддів стосовно обрання нового Голови КАС ВС подібна.

Чи впливає зараз питання фінансування на діяльність суду та як?

Проблема тотального недофінансування судової гілки влади постійно підіймається на різних заходах, у листах Державної судової адміністрації України, Вищої ради правосуддя і окремих судів до Президента, до парламенту, Кабміну, Міністерства фінансів тощо. Цих листів за останні два роки написано безліч (хоча, здається, безпосередньо керівництво нашого суду з такими листами не зверталося).

Виникає питання – чому голос судової влади, і зокрема Верховного Суду, не чути? Адже очевидно, що і Верховна Рада, і Уряд, і навіть Президент в курсі цієї проблеми.

На мій погляд, справа не у кількості листів, а у відсутності налагодженої комунікації з іншими гілками влади, про що я казав вище. Вважаю, що маємо підтримати нового Голову Верховного Суду у цьому напрямі.

Між тим, недофінансування по всіх напрямах відбивається на якості здійснення правосуддя і на доступі громадян до нього. У місцевих судах ми не перший рік спостерігаємо відтік кадрів з апаратів судів, бо заробітна плата трошки вища, ніж мінімальна, не може влаштувати фахівця-юриста. Вона навіть не забезпечує мінімальні життєві проблеми людини.

Не слід думати, що ситуація у Касаційному адміністративному суді значно краща. І консультанти суду, і помічники суддів КАС ВС не мають таких заробітних плат, як, скажімо, мають фахівці з питань реформ у міністерствах, хоча за досвідом та стажем роботи вони не нижче. Тож втримати у суді кращих працівників за відсутності мотивації – надзвичайно складно.

Отже, виникає питання, наскільки активно ми займаємося питанням фінансування? Чи ми просто кажемо, що його немає і не буде?

На мій погляд, керівник Касаційного адміністративного суду – це також і «менеджер» від судової влади, і він повинен постійно опікуватися організаційними процесами, пояснювати іншим гілкам влади, чому від фінансування судової системи залежить стабільність функціонування всього державного механізму. Впевнений, що зможу донести цю думку.

Інше питання, яке наразі перебуває на розгляді парламенту – передача окремих категорій справ Верховному Суду. Чи доцільно передавати ці справи від місцевих адміністративних судів до Верховного Суду? 

Дійсно, на розгляді Верховної Ради перебуває законопроект, яким пропонується визначити, що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади.

Однак щодо цього проекту – вважаю, що передача КАС ВС таких справ для того, щоб він розглядав їх як перша інстанція, порушує встановлене Конституцією України право громадян на апеляційний перегляд та право на касаційне оскарження.

Окрім того, на мій погляд, підвищення інстанційності не зіграє на краще для захисту прав громадян. Ви добре знаєте, яка численна кількість актів зараз приймається Урядом, міністерствами та відомствами. Уявіть собі, що завтра все це піде до Верховного Суду. Не треба бути пророком, щоб зрозуміти, як негативно це позначиться на строках розгляду справ громадян. Також це ставить хрест на самій ідеї створення нового Верховного Суду як суду, що формує, по суті, «прецеденти», правові позиції.

Вважаю, що передавати всі ці справи Верховному Суду недоцільно, і збереження принципу інстанційності стосовно усіх справ є запорукою процесуальної гарантії їх вирішення.

Ще одна ідея, яка наразі обговорюється, - це уніфікація спеціалізації суддів. Як Ви ставитеся до такої пропозиції, якщо її застосувати зокрема до Касаційного адміністративного суду?

Принцип спеціалізації суддів був запозичений Україною в Європі. На сьогодні за діючим законодавством касаційні суди мають спеціалізацію. За наявності змін до процесуального закону можливість уніфікації існує, але за умови процесуальної можливості збереження сталості та єдності практики, що є основним завданням Верховного Суду.

Які завдання поставите перед собою, якщо колеги викажуть Вам довіру на зборах?

Щоденна спільна робота на авторитет судової влади, налагодження комунікацій з Верховною Радою України, Урядом, Офісом Президента України, Конституційним Судом України, Вищою радою правосуддя та іншими органами, щоб Касаційний адміністративний суд та адміністративна юстиція в цілому були гідно представлені на щаблі держави, на одному рівні з іншими гілками влади, осучаснення підходів до менеджменту суду і, будемо казати відверто, боротьба за належне фінансування судів. 

Бачу для себе завдання поєднати колектив суду, врівноважити стосунки з іншими касаційними судами та забезпечити належну увагу до проблем адміністративних судів всіх інстанцій. Не лише Касаційного адміністративного суду, але й кожного окремого судді.

Мої колеги – надзвичайно досвідчені, професійні юристи, які розуміють, що лише спільними зусиллями ми зможемо підвищити роль та вагу Верховного Суду та судової влади на державній арені. Щиро вірю, що ми зможемо разом подолати всі виклики, які сьогодні стоять перед нами. Для цього я готовий кожного дня працювати, не просто слухати, але й чути, відчувати ті проблеми, про які говорять колеги, та шукати найкращі шляхи їх вирішення.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Youtube «Право ТВ», а також на нашу сторінку в Facebook та на Інстаграм, щоб бути в курсі найважливіших подій.