Чи зміцніла адміністративна юстиція за 4 роки роботи КАС ВС: думка суддів ВАСУ

Незабаром виповнюється чотири роки з дня початку роботи Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Нагадаємо, що разом із початком роботи КАС ВС почалася процедура ліквідації Вищого адміністративного суду України. Утім вона досі не завершена.

У свій час ВАСУ було створено, як і всю адміністративну юстицію, для посилення захисту прав громадян від свавілля держави, забезпечення на належному рівні оскарження незаконних рішень, дій та бездіяльності суб’єктів владних повноважень. Адміністративні суди витримують шалене навантаження і подекуди тиск.

Чи відбулися розвиток та зміцнення адміністративної юстиції за останні 4 роки; чи доклало до цього зусиль керівництво Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду; чи долучає наразі керівництво КАС ВС суддів Вищого адміністративного суду до обговорення проблем адміністративної юстиції та які проблеми вбачають у роботі КАС ВС в умовах сьогодення - «Судово-юридична газета» поцікавилася у суддів Вищого адміністративного суду, які полишили ВАСУ після початку роботи нового КАС ВС.

Микола Сорока

суддя Вищого адміністративного суду України  у відставці (займав посаду судді ВАСУ у 2003-2016 роках), був членом Ради суддів адміністративних судів, Президії та Науково-консультативної ради Вищого адміністративного суду, Заслужений юрист України.

Чи залучали суддів ВАСУ до роботи над вдосконаленням законодавства?

Ситуація така, що нас навіть не пускали до приміщення суду. Згідно з порядком обчислення і перерахування щомісячного довічного грошового утримання у зв’язку зі зміною розміру суддівської винагороди змінюється і розмір щомісячного довічного грошового утримання. Тобто, кожного року нам потрібно було йти до суду та отримувати там ці довідки. Але ми не могли зайти в приміщення, а довідки виносили на вулицю працівники ВАСУ.

Стосовно того, чи залучали нас до опрацювання законодавчих пропозицій тощо, мене особисто ніхто не залучав. Я був би не проти зробити щось корисне для держави і пропонував свою допомогу, коли йшла мова про судово-правову реформу, формулювання її бачення. Фактично я пройшов шлях від районного суду до суду касаційної інстанції – але нікому, як виявилося, ані знання, ані вміння не потрібні.

Чи змінилося щось на краще у питанні зміцнення незалежності адміністративної юстиції?

Я не буду кривити душею, у мене склалося враження, що навпаки. Коли ми працювали, я міг відстояти свою позицію на рівні судового рішення. І рішення приймалося, незважаючи на те, чи подобається це комусь.

Навіть у час, коли я очолював П’яту судову палату ВАСУ, яка розглядала позови і до Президента України, і до Верховної Ради, і до Вищої ради юстиції, навіть коли наша позиція розходилася із позицією ВРЮ (вони вважали, що ми не можемо ревізувати їх рішення), ми приймали рішення, і вони з ними погоджувалися.

Нині, дивлячись навіть на ситуацію з суддями вищих спеціалізованих судів, які знаходяться у стані ліквідації, щодо нас здійснюється дискримінація стосовно розміру щомісячного довічного грошового утримання. До всіх суддів, починаючи із судів першої інстанції, закінчуючи суддями касаційної інстанції, застосовується положення закону про судоустрій і статус суддів 2016 року. І зокрема рішення КСУ від 18.02.2020 року. А до нас ці положення не застосовуються.

Ми зверталися з позовами щодо цього приводу. Але рішення, які приймаються, взагалі не ґрунтуються на законі: що на рівні законодавчої влади, коли є законопроекти, але вони чомусь не ухвалюються, що на рівні виконавчої влади, у тому числі і Пенсійного фонду, і Міністерства соцполітики, і Уповноваженої ВР з прав людини. Це стосується і судової влади.

Є рішення по справі Віктора Малиніна (суддя ВАСУ у відставці – прим. ред.). Вона розглянута у порядку спрощеного провадження. Нині Верховний Суд витребував цю справу у зв’язку з тим, що відсутня їхня позиція зі вказаного питання. Справа лежить вже біля трьох місяців і не розглядається. Ті справи, які надійшли до апеляції з подібних правовідносин, апеляційний суд зупиняє до вирішення справи судом касаційної інстанції. І виходить замкнене коло.

Я поважаю і керівника КАС ВС, і суддів, але сталося таке розділення. Фактично я був в числі перших суддів, які створювали адміністративну юстиції. А зараз чимось ми гірші.

Володимир Кочан

суддя Вищого адміністративного суду України у відставці (з січня 2011 року – по вересень 2016 року – суддя ВАСУ)

На Ваш погляд, чи відбувалися розвиток та зміцнення адміністративної юстиції за останні 4 роки?

Вважаю, що за останні 4 роки розвитку та зміцнення адміністративної юстиції (АЮ) не відбулось.

Негативні тенденції, які стримують зміцнення та розвиток адміністративної юстиції виникли і почали розвиватись, починаючи з 2010 року. Саме в цей період влада зрозуміла важливість АЮ щодо впливу на ряд процесів, у першу чергу, на виборчий. Почалось зміцнення Президентського впливу на судову вертикаль та системний контроль за прийняттям судових рішень та використання цих рішень у політичному житті. Яскравим прикладом стали події 2013-2014 років.

З 2014 року по даний час виконавча влада продовжує використовувати систему АЮ в якості важеля для прийняття вигідних, в залежності від кон’юктури, судових рішень.

Будь-яке відхилення від «генеральної лінії» відразу викликає зі сторони влади істерію і переслідування суддів. Яскравим прикладом є реєстрація кримінального провадження через прийняття судового рішення КАС ВС за позовом Тупицького.

Чи доклав до цього зусиль Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду? Чи достатньо було цих зусиль? Чи велася, на Ваш погляд, робота, зокрема, з боку керівництва КАС ВС, у напрямку забезпечення гарантій незалежності адміністративної юстиції?

Роль КАС ВС в системі адміністративної юстиції оцінюю як негативну.

Більшість (а може і всі судді) – особи, кандидатури яких були погоджені в АП часів Порошенка. Лише одиниці з них за своїм досвідом та людськими якостями заслуговували на те, що обіймати вказані посади.

Приналежність до «певної касти» та захмарні зарплати призвели не до незалежності суду та суддів, а до того, що більшість із них «відірвали від реальності» та перетворили на боягузів, які не здатні прийняти законне рішення при очевидності правової позиції сторони, якщо на протилежному боці інтереси Президента, його оточення чи так звані «соросята» та «активісти».

Про авторитет такого суду та його рішень годі мріяти.

Обгрунтовані та «сміливі» рішення можна очікувати хіба що від судів першої чи апеляційної інстанції.

Чи проводяться наразі зустрічі та обговорення нових законодавчих ініціатив, подальшого розвитку адміністративної юстиції керівництвом КАС ВС з суддями Вищого адміністративного суду у відставці?

Звичайно, що самозакоханих, багатих та зверхніх суддів КАС ВС та їхнього керівника не цікавлять ані думки, ані доля суддів першої та апеляційної інстанцій, а тим більше доля та інтереси ліквідованого Вищого адміністративного суду  України. 

Чи вдалося КАС ВС досягти тієї мети, яка ставилася при створення нового Верховного Суду?

Мета створення КАС ВС була у Порошенка одна – створити ручний суд, який необхідно було повністю укомплектувати вірними людьми. Саме така мета і була досягнута.

Про будь-яку іншу мету мова не йшла. 

Олександр Пасенюк

Президент Всеукраїнської асоціації адміністративних суддів, Голова Вищого адміністративного суду України (2004 – 2011), професор Київського Національного університету імені Тараса Шевченко, суддя Конституційного Суду України  (2011-2016), Заслужений юрист України

На Ваш погляд, чи відбувалися розвиток та зміцнення адміністративної юстиції за останні 4 роки ?

Одним із найбільших досягнень останніх років у цьому напрямку було внесення доповнень до статті 125 Конституції України у червні 2016 року. Задекларовано: «З метою захисту прав , свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють  адміністративні суди».  Ліквідувати адміністративні суди в Україні вже  неможливо. Хоча у сьогоденні ми спостерігаємо політичні ініціативи  ліквідувати окремі окружні адміністративні суди, а також апеляційні адміністративні суди, вмонтувавши їх у загальні апеляційні суди у вигляді палат або колегій. Але реалізація цих ініціатив буде антиконституційною. Як і кроком назад у становленні адміністративної юстиції в Україні, оскільки адміністративне судочинство є головною складовою адміністративної юстиції.

Кроком назад було і перетворення Вищого адміністративного суду України в Касаційний адміністративний суд у складі Верховного  Суду. Це суперечить європейським стандартам побудови судової системи, де в 17-и державах Європи існує автономна система адміністративних судів. І взагалі: у всіх європейських державах (у тому числі – і в пострадянських) судові системи стабільні десятками років, навіть – століттями. Тільки судову систему України лихоманить  вже 30 років різними підходами до судової реформи кожної зміни влади в державі. У нашій державі відсутня наступність /спадкоємність кроків судової реформи при кожному новому  Президенті України.

Одним із аргументів створення Касаційного адміністративного суду Верховного Суду була стабільність судової  практики. Але хіба може бути судова практика стабільною та правильною, якщо у Великій палаті проти позиції адміністративних суддів голосують дві третини суддів інших юрисдикцій. Нівелюється сам принцип спеціалізації. Це також крок назад.

Зміцненню позицій адміністративної юстиції сприяє і нова редакція (2017), КАСУ, яка містить багато нововведень, оновлень і доопрацювань, які перевіряються зараз на практиці (наприклад, - врегулювання спору за участі судді, письмове провадження в апеляції і касації; розгляд справ у КАС Верховного Суду, передача справ на розгляд Великої палати і т. п.).

Але, на жаль, є і втрати: нова редакція КАСУ внесла свої корективи в розгляд земельних спорів і спорів, пов‘язаних з інтелектуальною власністю тощо. На законодавчому рівні значну частину спорів цієї категорії віднесли до цивільної і господарської юрисдикції. Не зважаючи на те, що рішенням Конституційного Суду України у 2010 році земельні пори були віднесені до адміністративної юрисдикції.

Одним із досягнень адміністративної юстиції є також прийняття Парламентом Закону про правотворчу діяльність (у першому читанні), Закону про медіацію і багатостраждального Закону про адміністративну процедуру. Маю надію, що впровадження Закону про адміністративну процедуру, а також Закону про медіацію значно розвантажить адміністративні суди. Хоча Закон про адміністративну процедуру дуже складний і дещо перезавантажений  цією процедурою, в багатьох випадках дублюючи процесуальні дії адмінсудочинства. Але він потрібен нам, як повітря, і працює майже у всіх європейських країнах.

Помилкою останніх реформаторських кроків також вважаю безсистемну ліквідацію вищих судів, яку потрібно було робити поетапно, прораховуючи кожен крок, наслідки цієї ліквідації. Що привело до накопичення десятків тисяч касаційних справ, у тому числі і в Касаційному адміністративному суді, що призвело до погіршення якості їх розгляду й, істотно, до порушень основного завдання адміністративної юстиціїі адміністративного судочинства - захисту прав і свобод особи. Не кажучи вже про те, що десятки суддів Верховного Суду України і вищих судів понад чотири роки позбавлені права на професію - здійснювати правосуддя, а процес ліквідації цих Судів до цього часу не закінчений.

Чи доклав до цього зусиль Касаційний адміністративний суд? Чи  достатньо було цих зусиль? Чи велася, на Ваш погляд, робота , зокрема, керівництва КАС ВС у напрямку забезпечення гарантій незалежності адмінюстиціі?

Наразі мені складно відповісти на це питання, оскільки відсутній  належний рівень комунікацій між Всеукраїнською асоціацією адміністративних суддів і керівництвом КАС ВС.

В першу чергу тому, що керівництво КАС в 2017 році позбавило нас кімнати (офісу) у приміщенні суду, яке нам виділив Голова ВАСУ  після створення Асоціації. Протягом двох років ми організували і провели десятки вітчизняних і міжнародних заходів (конференцій, круглих столів) на тематику адміністративної юстиції і адміністративного судочинства, написали безліч звернень до європейських інституцій і вітчизняних органів влади щодо захисту прав і інтересів адміністративних суддів.

В даний час відсутність постійного приміщення, а ми не одержуємо ніяких дотацій від міжнародних спонсорів, створює складнощі для роботи Асоціації , в тому числі для забезпечення  гарантій незалежності адміністративного судочинства і системи адміністративних судів загалом.

По-друге, складнощі в комунікаціях виникають у зв‘язку з пандемією, коли всі заходи проводяться онлайн і відсутній безпосередній контакт як з учасниками заходу, так із керівництвом КАС.

Трохи позитиву щодо зусиль керівництва КАС у цьому напрямку.

До парламенту кожного року і далі продовжують надходити законопроекти про вилучення окремих категорій адміністративних спорів із компетенції адміністративних судів і передачу їх до компетенції господарських судів. Підстава: ці спори тісно пов‘язані з господарськими правовідносинами. А податкові відносини - вважати різновидом зобов‘язальних, очевидно цивільних правовідносин , і вилучити податкові спори із адміністративної юрисдикції. Поки що ці питання викликають тільки бурхливі дискусії у політичній та теоретичній площині. Це можна вважати - завдяки зусиллям КАС ВС і його керівництва, їх напрацюванням в робочих групах і на Комітетах Верховної Ради.

Доповнення до Конституції щодо адміністративних судів були внесені за участю Голови КАС ВС – Михайла Смоковича, який входив до складу Конституційної комісії. Інші позиції були втрачені тому, що в цій Комісії прихильників адмінюстиції було не так багато , більше - господарської юрисдикції. Така ж ситуація зараз і в Комітетах Верховної Ради, така ситуація була і в Верховному Суді.

Зрозуміло, що відстоювати гарантії незалежності адміністративної юстиції керівництву КАС дуже важко, знаходячись в організаційному підпорядкуванні Верховного Суду. Маю надію, що з новим керівництвом Верховного суду ситуація зміниться на краще.

Чи проводяться наразі зустрічі та обговорення нових законодавчих ініціатив подальшого розвитку адміністративної юстиції керівництвом КАС ВС з суддями Вищого адміністративного суду у відставці?

Наскільки я знаю по спілкуванню із суддями, - керівництво КАС ВС із суддями ВАСУ у відставці, а також із діючими суддями ВАСУ (суддями без посади судді вже 4 роки), - ніяких комунікацій не проводять. Судді ВАСУ, яких залишилось 17-ть, які мають кабінети в приміщенні КАС ВС і кожен день ходять на «роботу» , - існують автономно від колективу КАС ВС. Що не можна вважати позитивом в роботі керівництва КАС.

Якщо Вам відомо, чи велася робота керівництва КАС ВС стосовно вирішення питання долі суддів ВАСУ?

Про це треба спитати керівництво КАС і суддів ВАСУ. Єдиний приклад співпраці, що є мені відомиим: суддя - представник КАС ВС входить у робочу групу Комітету ВР разом із суддями ВАСУ, де розробляється законопроект щодо сьогоднішнього статусу останніх і вирішення їх проблем.

Які проблеми Ви вбачаєте в роботі КАС ВС?

Всі ці питання не до мене, оскільки відсутні комунікації з керівництвом КАС. Останнім часом мене, навіть як Президента ВААС, не запрошують навіть на онлайн конференції , які проводяться Верховним Судом. Навіть на захід присвячений дням запровадження адміністративного судочинства.

Співробітництво з іншими адміністративними судами і суддями проводяться, в основному, тільки з ініціативи Асоціації.

Щодо створення КАС ВС і ліквідації Вищого адміністративного суду України як касаційної інстанції - я вважаю це помилкою чергового кроку судової реформи, яка не може привести до стабільності практики адміністративного судочинства, усунення неоднакового застосування судами одних і тих самих норм матеріального і процесуального права тощо. І істотно - до подальшого розвитку і зміцнення адміністративної юстиції та адміністративного судочинства в Україні.

Олексій Муравйов

заступник голови Вищої ради юстиції у 2015–2016 роках, суддя ВАСУ в 2012-2016 роках, суддя ВГСУ у 2005-2012 роках, Заслужений юрист України

Щодо поставлених Вами питань можу висловити власну суб’єктивну думку, яка полягає в наступному.

Сам по собі факт існування адміністративної юстиції свідчить про те, що вона існує і розвивається. Чи відбулося зміцнення за останні 4 роки? На мій погляд, все менше правників задаються питанням про доцільність існування адміністративної юстиції, все менше спроб з боку держави ліквідувати систему адміністративних судів як самостійну. Юрисдикційні спори, які внаслідок зміни процесуального законодавства вирішувалися Великою палатою Верховного Суду, вирішувалися часто не на користь адміністративних судів. Однак це скоріше свідчить про впорядкування підвідомчості спорів, аніж про послаблення адміністративної юстиції.

Всі ці процеси відбувалися за участі Касаційного адміністративного суду, тому його роль як в здобутках, так і в недоліках є очевидною. Важко казати про достатність зусиль. Але на мій погляд, питання специфіки, особливостей діяльності та компетенції адміністративної юстиції потребують подальшої уваги. Необхідно і далі роз’яснювати, інколи переконувати громадськість та в більшій мірі політиків, щодо місця і ролі адміністративних судів в правовій державі, особливість принципів судочинства, притаманних виключно адміністративній юстиції. В цьому напрямку вжитих заходів ніколи не буде багато. Важко відповісти щодо ролі керівництва КАС ВС у цьому процесі, оскільки така робота, найімовірніше, носила «внутрішній» характер. На мій погляд, потрібно більше звертати увагу на формування розуміння необхідності існування та специфіки діяльності адміністративної юстиції у «споживачів» послуг, у тому числі державних органів та органів місцевого самоврядування. І це повинно реалізовуватися як шляхом участі у відкритих заходах на кшалт семінарів, конференцій, так і в судових процесах шляхом забезпечення чіткого дотримання вимог процесуального законодавства органами владних повноважень та посадовими особами. Неприпустимими є неявка в судове засідання повноважних представників, ненадання витребуваних судом доказів, подача доказів з порушенням вимог процесуального законодавства тощо. Такі випадки повинні мати категоричну оцінку з боку суду.

Щодо спілкування керівництва КАС ВС із суддями ВАСУ у відставці в даний час я не маю інформації, оскільки не є суддею у відставці і не беру участі в такому спілкуванні. До запровадження карантинних обмежень колишні судді ВАСУ та судді у відставці запрошувалися на заходи, які проводив КАС ВС на відзначення річниці заснування адміністративної юстиції, прийняття Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо вирішення долі суддів ВАСУ мені невідома позиція керівництва КАС ВС, а також те, чи вживалися якісь заходи щодо цього.

Основними проблемами КАС ВС сьогодні, на мій погляд, лишилися ті ж самі, які існували до його створення, - строки розгляду справ та сталість практики. Надмірне навантаження породжує залишки нерозглянутих справ, неякісну підготовку справ до розгляду (такі випадки окремі, але вони сильно псують репутацію), судові помилки. Крім цього, КАС ВС (як і Верховний Суд) в цілому зіткнувся з проблемою відповідністю очікувань суспільства. Як завжди в часи реформ, суспільство сподівалося на швидке й позитивне вирішення всіх проблем одразу, тому об’єктивно виникло деяке розчарування отриманими результатами.

Василь Юрченко

суддя Вищого адміністративного суду України у відставці (суддя ВАСУ з 2006 року по 2015 рік), був членом Науково-консультативної Ради при Вищому адміністративному суді України, Заслужений юрист України

Вітаючи суддів Верховного Суду з четвертою річницею його діяльності, як позитив необхідно відзначити, що Верховний Суд відбувся і досить ефективно працює. Проте при цьому, на жаль, Верховний Суд ще не став безумовним авторитетом ні для юридичної спільноти, ні для суспільства в цілому. І головною причиною такого становища є неналежне виконання Верховним Судом основного його завдання - формування єдиної судової практики, єдиного і правильного застосування українськими судами чинного законодавства.

Я розпочинав свою судову діяльність у далекому 1976 році, тобто 15 років працював суддею ще за радянських часів. І ніколи, жодного разу не чув, щоб Верховний Суд Української РСР відступив від ним же визначених правових позицій.  Сьогоднішній Верховний Суд відступлення від попередніх, ним же визначених правових висновків, зробив буденною повсякденністю. Між тим, відступ від встановленого Верховним Судом правового висновку означає лише одне: визнання Верховним Судом допущених ним власних судових помилок.  В окремих випадках такі помилки навіть складно пояснити. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 Велика Палата відступила від попередніх правових висновків у питанні переривання перебігу позовної давності (частина друга статті 264 ЦК України). Здавалося б, зупинення, переривання перебігу позовної давності є в українській юридичній науці чи не найбільш дослідженими питаннями цивільного права: сотні статей, монографій, дисертацій, - а серед суддів Верховного Суду єдності щодо застосування зазначеної правової норми немає. Якщо ще згадати про Науково-консультативну раду при Верховному Суді, у складі якої понад сто докторів юридичних наук, то такі проблеми з правовими висновками Верховного Суду виникати просто не повинні. Думаю, що головних причин такого становища є дві: а) відсутність належної дисциплінованості та відповідальності серед суддів Верховного Суду; б) помилкова і вкрай шкідлива думка багатьох суддів Верховного Суду про те, що кожен суддя Верховного Суду має право на власну правову позицію. Але це далеко не так. Якщо запитати судів місцевих та апеляційних судів, то вони всі однозначно скажуть, що їх не цікавлять правові позиції окремих суддів Верховного Суду, їм потрібні сталі, узгоджені, чіткі і єдині правові висновки Верховного Суду в цілому.

Не можу не згадати про просто кричущий випадок у діяльності Верховного Суду. Не так давно ЦВК України зареєструвала народним депутатом за результатами виборів Василя Вірастюка. КАС ВС залишив рішення ЦВК без змін. Велика Палата скасувала рішення КАС ВС та ЦВК. Після повторного розгляду ЦВК знову зареєструвала В. Вірастюка народним депутатом. КАС ВС скасував рішення ЦВК з тих підстав, що ЦВК при повторному розгляді не виконала усіх вказівок Великої Палати, а тому повинна розглянути це питання повторно. Велика Палата знову скасувала рішення КАС ВС та залишила рішення ЦВК в силі. Про який авторитет Верховного Суду можна говорити у подібних випадках, коли судді блукають у трьох соснах виборчого законодавства? Невже не можна наперед узгодити усі спірні моменти та не виставляти на посміховисько себе, свою кваліфікацію, врешті-решт авторитет судової влади?

На жаль, такі випадки непоодинокі. Так, у 2020 році Великою Палатою Верховного Суду у касаційному порядку розглянуто 423 справи, у яких 45 рішень касаційних судів Верховного Суду було змінено і 202 скасовано. У першому півріччі 2021 року Великою Палатою у касаційному порядку розглянуто 65 справ, у яких змінено 18 та скасовано 28 рішень касаційних судів Верховного Суду. Маємо понад 50% незаконних рішень Верховного Суду від кількості переглянутих у касаційному порядку. Таку ситуацію з якістю судових рішень Верховного Суду не можна визнати нормальною, ймовірно, вона вже просто критична.

Раніше, коли функціонували вищі касаційні спеціалізовані суди, між цими судами та Верховним Судом України мала місце певна конкуренція, а інколи і відкрите протистояння, що, безумовно, не було на користь судочинству. І таке протистояння відомо чим закінчилося: ліквідували всіх. Сьогоднішній Верховний Суд має стати єдиним організмом, об’єднаним на виконання поставлених перед ним важливих завдань, прикладом для усіх судів України у злагодженій роботі, єдності судової практики і правових позицій.

І ще одне зауваження. В інтерв’ю з заступником керівника Офісу Президента України «Судово-юридична газета» зазначила, що Голова ВС В. Данішевська скаржилась на погану комунікацію з Офісом Президента України. При усій повазі до Офісу Президента України та його посадових осіб жодних комунікацій Голови Верховного Суду з Офісом Президента бути не може. За Конституцією України державна влада в Україні поділяється на законодавчу, виконавчу та судову. Голова Верховного Суду є найвищою посадовою особою судової влади, а тому рівнем його комунікації є Президент України, Голова Верховної Ради України та Прем’єр-міністр України. Голова Верховного Суду може брати участь у заходах, які організовуються Офісом Президента України, якщо у цих заходах бере участь Президент України. Це ж стосується і участі у засіданнях комітетів Верховної Ради: лише за умови участі Голови Верховної Ради України. І питання тут не в особистостях. Безумовно, до Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України, як найвищих посадових осіб держави Україна, необхідно ставитись з відповідними почестями та повагою. Але статус Голови Верховного Суду за Конституцією України вимагає таких же почестей та поваги. І про це потрібно пам’ятати завжди. У першу чергу, самому Голові Верховного Суду.

Олександр Ситников

суддя Вищого адміністративного суду України у відставці (суддя ВАСУ з 2010 року по 2016 рік), був членом Науково-консультативної Ради при Вищому адміністративному суді України, наразі – член правління ГО Всеукраїнської асоціації суддів у відставці (секретар палати суддів адміністративних судів), бере участь від неї у робочій групі Комітету з правосуддя ВРУ в розробці законопроекту 5456.

Проблема суддів ВАСУ та суддів у відставці дуже актуальна на сьогоднішній день. Держава просто забула, що існують ще судді Вищих спеціалізованих судів, які бажають і можуть працювати та приносити користь держави ( дехто з них в бесідах відповідає що весь цей час вони могли бути командировані до апеляційних судів і працювати).

На Ваш погляд, чи відбувалися розвиток та зміцнення адміністративної юстиції за останні 4 роки?

Нормальне функціонування судової системи (відповідно її розвиток і зміцнення) відбувається за трьох умов: належне фінансування, кількісне та якісне кадрове забезпечення, довіра до суду. Жодний із вказаних чинників за останні роки не був виконаний. Останні два роки ми бачимо найгіршу ситуацію із фінансуванням судів, знов у нас з’явились райони, де взагалі відсутні судді і правосуддя не здійснюється, критичне (я б сказав катастрофічне) кадрове забезпечення апеляційних судів. Ну а з довірою ще гірше. Негаразди в судовій системі знов становляться інструментом в руках влади для прикриття своїх невдалих дій, особливо в частині реформування судової системи.

Тепер про процесуальне забезпечення адміністративного судочинства. Прийняті зміни до КАСУ, які відбулися 4 роки тому лише породили проблеми у їх застосуванні. З одного боку вони полегшили суддями здійснення правосуддя (спрощене провадження, письмове провадження, проведення судового засідання в режимі відеоконференції та інші), з іншого боку суттєво погіршили особам (фізичним і юридичним) доступ до правосуддя на всіх стадіях судового розгляду справи та їх перегляду в апеляційному і особливо в касаційному порядку. Введення так званих процесуальних фільтрів: більш складне визначення строків звернення до суду, значні матеріальні бар’єри у вигляді не соразмірного судового збору та судових витрат, «зарегламентованість» (формалізм) при здійсненні сторонами процесуальних дій  суттєво звузило можливості осіб, які звертаються до суду, особливо простого громадянина, самостійно звернутися до суду та підтримувати свій захист в суді.

Чи доклав до цього зусиль Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду? Чи достатньо було цих зусиль? Чи велася, на Ваш погляд, робота, зокрема, з боку керівництва КАС ВС, у напрямку забезпечення гарантій незалежності адміністративної юстиції?

Верховний Суд в цілому та Касаційний адміністративний суд самоусунулись від вирішення проблем, які виникали у судів нижчих інстанцій, починаючи із матеріального забезпечення, закінчуючи питаннями застосування норм права. Тільки після шаленої критики юридичної спільноти ВС став потрохи щось робити в напрямку забезпечення єдності судової практики. В напрямку забезпечення гарантій незалежності жодного прогресу.

Чи проводяться наразі зустрічі та обговорення нових законодавчих ініціатив, подальшого розвитку адміністративної юстиції керівництвом КАС ВС з суддями Вищого адміністративного суду у відставці?

Жодної зустрічі за останні два роки не було, навіть припинили вітати нас із святами (день створення адміністративної юстиції, з днем працівників суду, днем юриста). Жодний суддя ВАСУ не був за цей час представлений до нагород або відзначення державою нашого внеску у створення адміністративної юстиції.

Якщо Вам відомо, чи велася робота керівництвом КАС ВС стосовно вирішення питання долі суддів ВАСУ?

Як мені відомо, ніякої не те що роботи, а навіть контакту між керівництвом КАС ВС з суддями ВАСУ не ведеться. Навпаки робиться усе щоб поставити суддів у незручне становище (виселили суддів з їх кабінетів та надали один невеличкий кабінет на всіх 18 суддів), навіть я б сказав проводять дискримінаційні дії по відношенню до них. Позови, які подавали та подають судді ВАСУ на захист своїх прав або затягуються при розгляді або відмовляють у їх задоволенні, що вимусило їх подавати заяви до ЄСПЛ.

Які проблеми Ви вбачаєте у роботі КАС ВС в умовах сьогодення? Чи вдалося КАС ВС досягти тієї мети, яка ставилася при створення нового Верховного Суду?

Проблема одна - єдність судової практики. Ті поодинокі випадки неоднакового застосування норм права під час роботи ВАСУ (за що нас критикували) викликають у мене посмішки в порівнянні із тими випадками  відсутності єдності практики, які існують зараз. Особливо це стосується визначення предметної юрисдикції, значна частина справ (цілими категоріями) перейшла до розгляду інших двох юрисдикцій (цивільної та господарської) і водночас ніхто з КАС ВС навіть не заявляє про це в голос. Досі існують неузгодженість в судовій практиці апеляційних судів і КАС ВС мені здається безсилий ( а може не хоче) щось робити з цим.

Висновок: мети, яка ставилася при створення нового Верховного Суду, не досягнуто, ВАСУ і ВСУ працювали більш ефективніше в цьому напрямку.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.