ВС висловився щодо отримання військовослужбовцем житлового приміщення для постійного проживання

Законодавством не передбачено можливості та порядку отримання військовослужбовцем для постійного проживання житла, яке було передане йому у тимчасове користування на договірних умовах у зв’язку із проведенням експерименту із забезпечення житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців ЗС України.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 161/4428/20.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що позивач звернувся до суду з позовом до квартирно-експлуатаційного відділу м. Володимир-Волинський Волинської області (КЕВ м. Володимир-Волинський) про визнання протиправною відмови про виключення з числа службових житлового приміщення та зобов`язання вчинити дії.

Вказував, що відповідно до договору від 13 січня 2020 року про надання у користування військовослужбовцю структурного підрозділу Міністерства оборони України службового житла, балансоутримувачем якого є КЕВ м. Володимир-Волинський, йому було надано службове жиле приміщення, яке відповідає нормам законодавства, встановленим для населеного пункту  м. Луцька. Зазначене службове приміщення надано відповідно до положень пункту 9 постанови Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року № 1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями».

Зазначав, що звернувся з рапортом до відповідача, в якому просив виключити вищезазначене житлове приміщення з числа службових та надати йому і членам його сім`ї для постійного проживання, оскільки він є військовослужбовцем, має вислугу на військовій службі 34 роки, перебуває на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов, а тому має право бути забезпеченим разом зі своєю сім`єю квартирою.

Вважав, що таке забезпечення може відбутись, зокрема, шляхом виключення квартири  з числа службових та надання йому та членам його сім`ї для постійного проживання.

Однак листом начальника КЕВ м. Володимир-Волинський  позивачу було відмовлено у виключенні вищевказаної квартири з числа службових, що, на його думку, є порушенням житлових прав.

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено. Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що штатно-посадове (службове) житло, яким є спірна квартира, було надано позивачу у тимчасове користування на договірних умовах, тобто відповідно до наказу Міністерства оборони України від 31 січня 2019 року № 40 «Про проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України». Вказаний експеримент триває і на цей час не визнаний таким, що суперечить законодавству України. Районний суд вказав, що позивач як військовослужбовець, який має вислугу у ЗС України понад 20 років, не позбавлений права на отримання житлового приміщення, він і досі перебуває на квартирному обліку у військовій частині А0959 для отримання житла.

Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Позиція Верховного Суду

ВС зазначив, що суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів дійшли обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки штатно-посадове (службове) житло, яким є спірна квартира, було надано позивачу у тимчасове користування на договірних умовах на підставі договору від 13 січня 2020 року відповідно до наказу Міністерства оборони України від 31 січня 2019 року № 40 «Про проведення експерименту із забезпечення службовим житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців Збройних Сил України». Вказаний експеримент триває і на цей час не визнаний таким, що суперечить законодавству України.

При цьому укладений між військовою частиною та позивачем договір передбачає, що у разі отримання житлового приміщення для постійного проживання або службового житла, або компенсації за належне для отримання житлове приміщення, або переведення на іншу посаду, або звільнення з військової служби користувач зобов`язаний звільнити житлове приміщення у місячний строк разом із членами сім`ї, укладення цього договору не створює для користувача та членів його сім`ї будь-яких інших прав на отримане у користування житлове приміщення, крім права тимчасового користування.

ВС зауважив, що законодавством не передбачено можливості та порядку отримання військовослужбовцем для постійного проживання житла, яке було передане йому у тимчасове користування на договірних умовах у зв’язку із проведенням експерименту із забезпечення житлом шляхом закріплення його за посадами військовослужбовців ЗС України.

Позивачу не надавалось в установленому законодавством порядку службове житлове приміщення, не видавався ордер на житло, він таких доказів не надав, а тому виключати спірну квартиру з числа службових немає підстав.

При цьому позивач, який є військовослужбовцем і має вислугу на військовій службі понад 20 років, перебуває на квартирному обліку більше 20 років та потребує поліпшення житлових умов, має беззаперечне право на отримання житла для постійного проживання його та членів його сім`ї або за його бажанням грошової компенсації за належне йому для отримання жиле приміщення, яке гарантоване положеннями статті 47 Конституції України, статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Позивач залишився на квартирному обліку у військовій частині для отримання житла, отже його право на отримання житла, як військовослужбовцем, не порушено.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС нагадав, кому належить право передання майна у найм.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.