Чи може формальне врахування часу завершення роботи закладу братися за основу під час кваліфікації дій як хуліганства: позиція ВС

Якщо грубе порушення громадського порядку, що супроводжувалося особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, було вчинене з мотивів явної неповаги до суспільства поза межами робочого часу закладу, однак заклад працював і в ньому були присутні відвідувачі, то такі діяння можуть кваліфікуватися як хуліганство. Формальне врахування часу завершення роботи закладу не може братися за основу під час кваліфікації дій як хуліганства. Склад цього кримінального правопорушення може мати місце й тоді, коли у закладі поза межами його робочого часу перебувають відвідувачі, а заклад продовжує здійснювати свою діяльність. До такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду, розглянувши касаційну скаргу захисника в інтересах засудженого на вирок Волочиського районного суду Хмельницької області від 8 липня 2019 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 17 травня 2021 року у справі № 671/324/17.

Обставини справи

Обвинуваченого визнано винуватим у тому, що він 22 травня 2016 року в приміщенні гриль-бару міста Волочиськ зайшов за барну стійку та узяв там посуд, чим спричинив конфлікт з іншою особою. У ході конфлікту засуджений кинув у бік потерпілого склянку, якай розбилася. Після цього інша особа припинила роботу закладу, вимкнула музику і увімкнула світло. Інший чоловік зробив обвинуваченому зауваження. Останній з хуліганських спонукань у коридорі закладу спричинив потерпілому один удар скляною пляшкою по голові. У подальшому конфлікт відбувався на вулиці, де троє осіб завдавали потерпілому численні удари. Помітивши ці протиправні дії, інший чоловік почав відтягувати зловмисника від потерпілого, але той чинив йому опір. Внаслідок бійки потерпілому було спричинено легкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Вироком Волочиського районного суду Хмельницької області від 8 липня 2019 року чоловіка визнано винуватим та призначено покарання:

- за ч. 1 ст. 122 КК (умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження) у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки;

- за ч. 3 ст. 296 КК (хуліганство) у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки.

Цим же вироком засуджено осіб, які брали участь в нападі, та призначено їм покарання.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 17 травня 2021 року вирок місцевого суду змінено щодо одного з нападників.

У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.

За таких обставин суд першої інстанції визнав доведеним, що обвинувачений з групою осіб вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю і було пов`язане з опором іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії, а також наніс потерпілому тілесні ушкодження середньої тяжкості.

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просив скасувати вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На обґрунтування касаційних вимог зазначав, що суди надали перевагу показанням свідків сторони обвинувачення, а не захисту. Захисник вказує, що потерпілий першим вдарив обвинуваченого, місцевим судом не взято до уваги показання свідка, а апеляційний суд безпідставно відмовив стороні захисту у допиті свідків.

На думку скаржника, поза розумним сумнівом не доведено наявність у діях обвинуваченого складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК. Стверджував, що дії засудженого не призвели до припинення нормальної роботи закладу, адже бар працював поза межами визначеного робочого часу. Зазначав, що висновок місцевого суду про отримання засудженим тілесних ушкоджень під час опору є необґрунтованим. Вказує, що з тексту вироку незрозуміло, якими доказами підтверджено вину обвинуваченого.

Захисник зазначив, що обвинуваченому призначено надто суворе покарання, оскільки суди неправильно оцінили низку обставин, зокрема факт відсутності на голові потерпілого інших тілесних ушкоджень, окрім саден; не вказано у судових рішеннях, чи був обвинувачений ініціатором бійки чи хуліганських дій; засуджений не визнавав вину лише за ч. 3 ст. 296 КК, натомість спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілому визнав; характер дій ОСОБА_1 не відрізнявся від дій інших засуджених, яким призначено покарання, не пов`язане із реальним позбавленням волі.

Верховний Суд залишив рішення судів першої та апеляційної інстанцій без зміни. Колегія суддів не погодилася з вказаними доводами захисника в касаційній скарзі та звернула увагу на те, що про вчинення обвинуваченим саме хуліганських дій свідчить, зокрема, незначний привід для конфлікту, а саме те, що обвинувачений без дозволу зайшов за барну стійку, отримав зауваження, однак, демонструючи свою незгоду із цим зауваженням, спеціально розбив склянку, нецензурно висловлювався на адресу однієї з осіб.

Саме через ці дії засудженого інша особа вимкнула музику, увімкнула світло та попросила всіх вийти на вулицю. Тобто дії обвинуваченого мали безпосередній вплив на роботу закладу. Аргументи сторони захисту про те, що вказані події відбулися вже після того часу, до якого заклад мав працювати (тобто після 22-ї год.), а тому конфлікт не порушив нормальної роботи закладу, колегія суддів відхилила. Якщо грубе порушення громадського порядку, що супроводжувалося особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом і було вчинене з мотивів явної неповаги до суспільства, було вчинено поза межами робочого часу закладу, однак заклад працював і в ньому були присутні відвідувачі, то такі діяння можуть кваліфікуватися як хуліганство. Формальне врахування часу завершення роботи закладу не може братися за основу під час кваліфікації дій як хуліганства. Склад цього кримінального правопорушення може мати місце й тоді, коли в закладі поза межами його робочого часу перебувають відвідувачі, а заклад продовжує здійснювати свою діяльність.

Поведінка обвинуваченого біля барної стійки була помічена відвідувачами закладу, в тому числі потерпілим, який зробив обвинуваченому зауваження. Вимушене вимкнення музики та увімкнення світла із вимогою вийти із закладу помітили всі відвідувачі закладу, оскільки таке прохання було до них адресоване. Причиною такого розвитку подій стали саме дії обвинуваченого. Тобто вже в цей момент конфлікт за участю чоловіка привернув увагу відвідувачів закладу. Проте навіть після цього він не відреагував на зроблені йому зауваження, а навпаки продовжив агресивно поводитися, зокрема спричинив удар по голові потерпілому. Цю обставину підтвердили потерпілий та свідки.

Тобто дії засудженого вплинули на функціонування роботи закладу, а їх активна форма призвела до подальшого розвитку конфлікту, а саме до переростання його в бійку. До бійки були залучені й інші відвідувачі. Цей факт теж свідчить про те, що порушення громадського порядку було грубим, адже воно тривалий час не припинялося, призвело до залучення у конфлікт значної кількості осіб, а робота закладу не відновлювалася. У ході конфлікту кілька осіб намагалися припинити дії обвинуваченого та відтягували його від потерпілого, але той не реагував, а продовжував завдавати удари. У кінці бійки він на порушення загальноприйнятних норм і правил поведінки кинув один квітковий вазон в потерпілого, а іншим попав у іншу особу.

Колегія суддів вважає, що встановлені судами нижчих інстанцій обставини дозволяють зробити висновок, що в діях обвинуваченого є склад кримінально караного хуліганства, адже вони грубо порушували громадський порядок, були поєднані із особливою зухвалістю, вчинені з мотивів явної неповаги до суспільства. Такі висновки зумовлені тим, що дії засудженого мали безпосередній вплив на роботу закладу, вчинялися у присутності великої кількості відвідувачів закладу та привернули їх увагу, порушення громадського порядку мало тривалий характер, адже конфлікт розпочався у приміщенні бару і мав активне продовження вже на вулиці після виходу відвідувачів із закладу. Конфлікт прогресував саме через активні дії обвинуваченого, адже кількість активних учасників, які були в нього залучені, зростала.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Youtube «Право ТВ», а також на нашу сторінку в Facebook та на Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.