ВС висловився щодо виникнення права власності на нову річ, створену в результаті використання іншої речі

Не може вважатися новою річчю (новоствореним об’єктом) об’єкт нерухомого майна, який перероблений з прив’язкою до вже існуючого нерухомого майна та з використанням функціональних елементів цього майна, тобто такий, що фактично є тим самим об’єктом з видозміненими загальними характеристиками.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №  910/7918/20.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що Господарський суд міста Києва ухвалив відкрити за заявою Публічного акціонерного товариства «Д» провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «А» в загальному порядку, передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном, а розпорядником майна призначити арбітражного керуючого.

Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області (позивач) в межах справи про банкрутство боржника подала позов про зобов’язання боржника вчинити дії, а саме, передати в комунальну власність територіальної громади міст Кременчука в особі позивача гуртожиток на безкомпенсаційній підставі; залучивши також до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача мешканців гуртожитку (за переліком).

Позов мотивований бездіяльністю боржника як власника гуртожитку у вирішенні питання про добровільну передачу гуртожитку територіальній громаді на вимогу позивача задля захисту прав членів територіальної громади, а саме, задля забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку, які тривалий час проживають у цьому гуртожитку, однак відповідні права яких порушуються через неможливість боржника, внаслідок власних боргових зобов`язань перед енергогенеруючими підприємствами, забезпечити належне/постійне постачання електричної та теплової енергії до гуртожитка.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, в задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів мотивовані відсутністю підстав для задоволення вимог позивача про передачу гуртожитка боржником у комунальну власність територіальної громади міст Кременчука в особі позивача через непоширення на гуртожиток положень Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців» як підстави для передачі боржником гуртожитку у власність територіальної громади, оскільки боржник є власником гуртожитку, а відповідне право власності на це майно набуто як на нову річ внаслідок реконструкції гуртожитку, який перед тим був переданий холдинговій компанії «А» (правонаступнику боржника) за актом приймання-передачі у процесі корпоратизації, однак не до статутного капіталу особі, створеній в процесі корпоратизації державного підприємства «К». Поряд з цим, суди виходили із встановленої законом заборони на відчуження майна боржника протягом застосованої щодо нього процедури розпорядження майном у справі про банкрутство.

Висновок Верховного Суду

Щодо правил виникнення права власності на нову річ, створену в результаті використання (переробки) іншої речі, Верховний Суд зазначає про таке.

Правовідносини щодо виникнення права на нову річ, створену в результаті використання іншої речі (матеріалу), регламентовані положеннями статті 332 Цивільного кодексу України, частиною першою якої передбачено, що переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 06.07.2016 у справі № 6-1213цс16, не є новоствореним об`єкт нерухомого майна, створений з прив`язкою до вже існуючої нерухомості, з використанням її функціональних елементів.

Аналіз викладених законодавчих положень, з урахуванням наведених висновків Верховного Суду України, дає підстави для висновку про те, що право власності на нову річ, виготовлену відповідно до статті 332 ЦК України внаслідок переробки іншої речі, може виникати лише у тому разі, якщо в результаті здійсненої переробки з’являється інший об’єкт, відмінний за своїми характеристиками, тобто об’єкт, який може бути кваліфікований як нова річ.

При цьому ВС зазначив, що не може вважатися новою річчю (новоствореним об’єктом) об’єкт нерухомого майна, який перероблений з прив’язкою до вже існуючого нерухомого майна та з використанням функціональних елементів цього майна, тобто такий, що фактично є тим самим об’єктом з видозміненими загальними характеристиками.

Реконструкція також не має наслідком створення нової речі, оскільки створена з прив`язкою до вже існуючої нерухомості з використанням її функціональних елементів, тому передчасно стверджувати, шо реконструйований об`єкт є іншим об`єктом нерухомості.

Крім цього, Суд врахував також приписи частин першої, другої статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якими передбачено, що кожному індивідуально визначеному об`єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше присвоюється реєстраційний номер, який є індивідуальним, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об`єкта.

У разі переходу права власності на об’єкт нерухомого майна або зміни відомостей про об’єкт нерухомого майна його реєстраційний номер не змінюється, крім випадків, передбачених статтею 14 цього Закону.

ВС підкреслив, що за частиною першою статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються у разі: 1) знищення об`єкта нерухомого майна; 2) поділу, об`єднання об`єктів нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна; 3) державної реєстрації права власності на новостворений об`єкт нерухомого майна, щодо якого в Державному реєстрі прав відкрито розділ як на об`єкт незавершеного будівництва.

За змістом наведених норм реєстраційний номер нерухомого майна є незмінним протягом усього часу його існування, в той час як новоствореному об’єкту нерухомого майна надається свій власний індивідуальний номер.

Між тим суди попередніх інстанцій наведеного не врахували та, встановивши обставини реконструкції будівлі гуртожитку (пункт 3.2), зі збереженням функціонального призначення гуртожитку (пункти 3.3 - 3.9), не дослідили, зокрема, обставини, чи є гуртожиток з реєстраційним номером майна 1117581 (пункт 3.11), право власності на яке зареєстровано за боржником та вимоги щодо передачі якого заявлено Позивачем у спірних правовідносинах, новоствореним об`єктом нерухомого майна.

Тобто суди не дослідили ті обставини, чи є таке майно саме іншим об`єктом нерухомості у розумінні статті 332 ЦК України та частини першої статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відмінним від того, що обуло передано у власність холдингової компанії «А» (правонаступником якої є боржник) за актом від 11.02.2000 прийняття-передачі нерухомого майна (пункт 3.2), на який Позивач, в свою чергу, у своїх вимогах поширює Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» як правову підставу вимог у цій справі.

Верховний Суд скасував рішення суду першої та апеляційної інстанції та направив справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.