За яких умов суд може визнати допустимим доказом показання з чужих слів

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув справу № 266/6051/19 та акцентував увагу на тому, що законодавцем також передбачено, за яких умов суд може визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів (ч. 2 ст. 97 КПК).

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що чоловік, знаходячись поблизу будинку, керуючись умислом, спрямованим на вчинення розпусних дій, разом з малолітньою особою зайшов до огородженого джерела питної води, де, використовуючи ізольований простір та відсутність сторонніх осіб, скориставшись малолітнім віком потерпілої, умисно здійснив відносно останньої розпусні дії, направлені на задоволення своєї статевої пристрасті.  

За вироком суду чоловіка засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років. Апеляційний суд залишив вирок суду першої інстанції без змін.

Розглядаючи справу, Верховний Суд зазначив, що доводи засудженого про недопустимість як доказу показань представника потерпілої та свідка, оскільки такі показання відповідно до положень ст. 97 КПК є показаннями з чужих слів, є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 97 КПК показаннями з чужих слів є висловлювання, здійснене в усній, письмовій або іншій формі, щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи.

Законодавцем також передбачено, за яких умов суд може визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів (ч. 2 ст. 97 КПК).

Водночас при прийнятті рішення суд зобов`язаний враховувати, зокрема, значення пояснень та показань у випадку їх правдивості для з`ясування певної обставини і їх важливість для розуміння інших відомостей; інші докази, які подавалися або можуть бути подані; а також можливість допиту особи, яка надала первинні пояснення, або причини неможливості такого допиту.

Як слідує з вироку, представник потерпілої та свідок були допитані в суді першої інстанції, їх показання узгоджуються між собою, з обставинами, встановленими під час дослідження доказів у їх сукупності, а тому місцевий суд, з урахуванням вимог вказаних норм закону, визнав їх допустимими доказами. З такими висновками суду погоджується і колегія суддів.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.