ВС висловився щодо умов для звільнення від кримінальної відповідальності за незаконне зберігання наркотичних засобів

Вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК, суду необхідно з’ясувати, чи дійсно особа страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї, чи дійсно вона звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування добровільно, а не вимушено, і чи дійсно ставить за мету вилікуватися, а не ухилитися в такий спосіб від відповідальності за вчинений злочин.

На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 184/2324/19.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що чоловік біля зупинки громадського транспорту зірвав рослини коноплі, які поклав у пакети та помістив до своєї куртки, почав зберігати для власного вживання без мети збуту. У подальшому, того ж дня, біля будинку під час особистого огляду працівниками поліції було виявлено та вилучено рослинну речовину, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, - канабісом, загальною масою в перерахунку на суху речовину 35,476 г.

За вироком місцевого суду чоловіка засуджено до покарання у вигляді обмеження волі на строк 4 роки. Апеляційний суд змінив вирок місцевого суду в частини призначеного покарання, особу засуджено до покарання у вигляді арешту на строк 3 місці.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 72 КК України, до призначеного покарання за новим вироком приєднано повністю невідбуту частину покарання за вироком Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2018 року та остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці.

У касаційній скарзі захисник  порушив питання про скасування судових рішень та просив звільнити особу від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України, а кримінальне провадження закрити.

В обґрунтування своєї позиції зазначає, що засуджений добровільно звернувся до лікувального закладу і пройшов повний курс стаціонарного лікування від наркоманії, а тому підлягав звільненню від кримінальної відповідальності, однак  місцевий суд  цього не зробив.  

Позиція Верховного Суду

Вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК, суду необхідно з’ясувати, чи дійсно особа страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї, чи дійсно вона звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування добровільно, а не вимушено, і чи дійсно ставить за мету вилікуватися, а не ухилитися в такий спосіб від відповідальності за вчинений злочин.

Статтею 1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» визначено, що наркоманія - це психічний розлад, зумовлений залежністю від наркотичного засобу або психотропної речовини внаслідок зловживання цим засобом або цією речовиною; особа, хвора на наркоманію, - це особа, яка страждає на психічний розлад, що характеризується психічною та (або) фізичною залежністю від наркотичного засобу чи психотропної речовини, і якій за результатами медичного обстеження, проведеного відповідно до цього Закону, встановлено діагноз «наркоманія».

Суд першої інстанції, з чим погодився і  апеляційний суд, вірно дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 309 КК України.  

Відповідно до листа № 339 від 19.02.2020р. та довідки від 12.02.2020р. КП «Обласний медичний психіатричний центр з лікування залежностей зі стаціонаром» ДОР», засуджений звернувся зі  скаргами на знижений настрій, порушення сну, тривожність та ін. до  дільничного лікаря-нарколога, за направленням якого лікувався  з 13 січня до 3 лютого 2020 року. Йому було встановлено діагноз: «психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання канабіоїдів, синдром залежності,  стан відміни», що жодним чином не свідчить про те, що  він страждав на наркоманію та  потребував лікування від неї.  Обґрунтовано  взято до уваги і  показання лікаря-нарколога, який повідомив, що  засуджений самостійно звернувся до  нього з приводу куріння.  Оскільки  у нього не було активної наркотичної залежності та діагнозу «наркоманія»,  лікування він не потребував і був поставлений лише на профілактичний огляд. Направлення до лікувального закладу видав засудженому виключно на прохання останнього, показань для обов`язкового проходження  лікування не було.  

Зважаючи на викладене, суди правильно зазначили, що засуджений не страждав на наркоманію та не потребував лікування від неї, оскільки йому не встановлено діагноз у визначений законом спосіб.

Верховний Суд залишив рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС роз’яснив, чи можуть звільнити працівника без попередження після закінчення строкового трудового договору.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.