Самі по собі пояснення батьків позивача про передачу йому коштів від продажу рухомого та нерухомого майна не можуть бути підставою для визнання за позивачем права власності на квартиру та транспортний засіб.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 509/2654/17.
Обставини справи
Відомо, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування запису про реєстрацію права власності, визнання права особистої приватної власності на майно, визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та витребування майна.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що у період із 12 серпня 2011 року до 18 травня 2017 року він і відповідачка перебували у зареєстрованому шлюбі. За час перебування у шлюбі він за особисті та отримані від його батьків грошові кошти придбав рухоме і нерухоме майно, у зв`язку з чим вважав його особистою приватною власністю. Однак право власності на частину цього майна було зареєстроване за відповідачкою.
Рішенням суду першої інстанції позов було задоволено. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції у частині:
скасування реєстраційного запису, про реєстрацію права власності за особою на об`єкт житлової нерухомості; визнання за позивачем права особистої приватної власності на квартиру; скасування державної реєстрації права власності на автомобіль; визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу; витребування у відповідача автомобіля; визнання за позивачем права особистої приватної власності на транспортний засіб марки HONDA; та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Позиція Верховного Суду
ВС підкреслив, що згідно зі статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до частини першої статті 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно: набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Також ВС нагадав, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 червня 2018 року у справі № 711/5108/17 (провадження № 61-1935св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 3 частини першої статті 57 СК України та вказано, що «у випадку набуття одним із подружжя за час шлюбу майна за власні кошти таке майно є особистою приватною власністю».
Установивши, що квартира та автомобіль набуті сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі, презумпція спільного майна подружжя не спростована, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні означеного майна особистою приватною власністю позивача.
Колегія суддів відхилила аргумент касаційної скарги про те, що спірне майно придбане позивачем за особисті кошти та кошти, отримані від батьків, оскільки матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження вказаного. Самі по собі пояснення батьків позивача про передачу йому коштів від продажу рухомого та нерухомого майна не можуть бути підставою для визнання за позивачем права власності на квартиру та транспортний засіб.
Верховний Суд залишив постанову апеляційного суду без змін.
Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС висловився про вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини.
Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, щоб бути в курсі найважливіших подій.