Виплата спадкоємцям невиплаченої померлому пенсіонерові суми пенсії: позиція Верховного Суду

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду переглянув у касаційному порядку адміністративну справу за позовом фізичних осіб (далі – позивачі) до об`єднаного управління Пенсійного фонду України (далі – ОУ ПФУ, відповідач), третя особа - Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції (далі – Управління ДВС, третя особа), про визнання протиправною відмови у перерахунку пенсії та зобов`язання вчинити дії.

Суть цієї справи полягає у тому, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, було зобов`язано провести перерахунок та виплатити пенсіонерові додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, та пенсію як інваліду II групи, інвалідність якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, у встановленому розмірі, починаючи з травня 2008 року. Після смерті цієї особи її спадкоємцями стали позивачі. Ухвалою суду було замінено стягувача у виконавчому провадженні стосовно виконання зазначеного судового рішення на правонаступників. У подальшому Державною казначейською службою України позивачам були перераховані кошти за період з травня 2008 року по липень 2011 року.

Однак позивачі, вважаючи, що відповідач протиправно не здійснив нарахування (перерахунок) невиплаченої державної пенсії за період з липня 2011 року до дати смерті пенсіонера, звернулись з позовом до адміністративного суду.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено. Суд виходив з того, що відповідач зобов`язаний здійснити нарахування (перерахунок) невиплаченої основної та додаткової пенсії згідно з рішенням у судовій справі за період з липня 2011 року по дату смерті особи та забезпечити спадкоємцям отримання належного їм спадкового майна за заповітом, а саме – вже призначених сум основної та додаткової пенсії довічно.

Постановою суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу відповідача задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову. Постановляючи це рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки судове рішення, що набрало законної сили, відповідачем виконано в повному обсязі, то позовні вимоги про зобов`язання ОУ ПФУ здійснити нарахування (перерахунок) та виплату пенсії за період з липня 2011 року по дату смерті пенсіонера є необґрунтованими.

Верховний Суд погодився з такими висновками суду апеляційної інстанції, касаційну скаргу позивачів залишив без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції – без змін.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду виходила з того, що положеннями статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що сума пенсії, яка належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Водночас судом апеляційної інстанції встановлено, що у мотивувальній частині судового рішення, яке набрало законної сили, судом було зазначено, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсій, підлягають задоволенню за період з травня 2008 року по вересень 2010 року, тобто в межах строку звернення з позовом до суду. При цьому вимоги позивача про зобов`язання відповідача в подальшому проводити перерахунок пенсії не підлягають задоволенню, оскільки судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Суд не може обмежувати законодавчий орган в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних правовідносин.

З огляду на вищезазначене та враховуючи, що рішення суду, яке набрало законної сили, виконано у повному обсязі, колегія суддів у складі Верховного Суду погодилась з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позовні вимоги про виплату пенсії з липня 2011 року до дати смерті пенсіонера не підлягають задоволенню.

Суд також зазначив, що порушені, на думку позивачів, права померлого пенсіонера на виплату та перерахунок пенсії, щодо яких відсутнє рішення суду, яке набрало законної сили, не можуть бути об`єктом спадкування в розумінні статей 1219, 1227 Цивільного кодексу України.

Верховний Суд звернув увагу на те, що судове рішення, які набрало законної сили, є обов’язковим до виконання, водночас, якщо позивач вважає, що відповідачем не виконується таке рішення, то він може звернутися до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб’єктом владних повноважень – відповідачем на виконання рішення суду); судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінним від позовного; головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.

Верховний Суд також зробив висновок, згідно з яким судове рішення не може врегульовувати триваючі правовідносини на майбутнє (поза межами вирішення спору), оскільки це буде втручанням у повноваження законодавчої гілки влади змінювати правове регулювання суспільно-управлінських відносин.

Постанова Верховного Суду від 12 серпня 2021 року у справі № 640/20298/19 (адміністративне провадження № К/9901/7178/21).

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Youtube Право ТВ, щоб бути в курсі найважливіших подій.