Виключення запису про батьківство: Верховний Суд вказав на важливий аспект

Вимога матері про виключення даних про її чоловіка як про батька дитини задовольняється лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство, спрямована саме на захист інтересів дитини, щоб забезпечити стабільність умов життя дитини, уберегти її від душевних потрясінь та унеможливити ситуацію, за якої жоден чоловік не визнає своє батьківство щодо дитини.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 755/14176/18.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що позивачка звернулася до суду із позовом до відповідача про виключення запису про батьківство з актового запису про народження дитини.

Позовну заяву мотивовано тим, що між сторонами було зареєстровано шлюб. У період перебування у шлюбі у неї народився син. За рішенням суду шлюб між сторонами розірвано. Під час перебування у шлюбі позивачка з різних причин не повідомляла відповідача про те, що він не є біологічним батьком дитини. Відповідач, який не є біологічним батьком дитини, подав позов до суду про визначення місця проживання дитини з батьком, що змусило її подати позов про виключення запису про батьківство з метою захисту прав дитини на отримання достовірних відомостей.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного суду рішення Дніпровського районного суду міста Києва скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство. Однак будь-яких доказів про те, що інша особа подала заяву про своє батьківство до суду надано не було. Вказана обставина у силу вимог статті 138 СК України виключає можливість задоволення позовних вимог

Висновок Верховного Суду

Розглядаючи справу, ВС зазначив, що за змістом частини другої статті 138 СК України вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство.

Також ВС зазначив, що встановлена національним сімейним законодавством (частиною другою статті 138 СК України) конструкція, за якою вимога матері про виключення даних про її чоловіка як про батька дитини задовольняється лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство, спрямована саме на захист інтересів дитини, щоб забезпечити стабільність умов життя дитини, уберегти її від душевних потрясінь та унеможливити ситуацію, за якої жоден чоловік не визнає своє батьківство щодо дитини.

Інша особа не подала заяви про своє батьківство, отже відмова задовольнити вимогу матері про виключення відповідача із актового запису про народження відповідає інтересам дитини, оскільки не допускає перетворення соціального статусу дитини, народженої батьками, які перебували у шлюбі, у соціальний статус дитини, народженої батьками, які не перебувають у шлюбі, із записом прізвища батька за вказівкою матері.

Офіційно визнаний факт батьківства відповідача на підставі презумпції шлюбного батьківства породжує передбачені сімейним законодавством його обов`язки щодо виховання та матеріального утримання дитини, що також відповідає її інтересам.

ВС підкреслив, що у справі, що переглядається, встановлено, що відповідач  упродовж усього життя вважав себе батьком дитини, піклувався та дбав про її благополуччя, і дитина не знала іншої особи, яка заявляла б або реалізувала б свої батьківські права щодо неї.

Позивачка визнає, що вона володіла інформацією про реального батька дитини, однак не повідомила відповідача, що він не є батьком дитини, і не перешкоджала налагоджуванню між відповідачем і дитиною стосунків батька і сина.

Конвенцією про права дитини передбачено, що дитина має право на ім`я і набуття громадянства, а також право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Колегія суддів зауважила, що оскаржуваним судовим рішенням не порушено право дитини знати свого батька і право на його піклування, оскільки в межах цієї справи не вирішується право дитини знати свого біологічного батька, про якого у справі відсутні будь-які дані, а вирішується право матері оспорити батьківство свого колишнього чоловіка щодо дитини, народженої у шлюбі.

Верховний Суд залишив рішення апеляційного суду без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що Верховний Суд роз’яснив, хто належить до спадкоємців четвертої черги.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Youtube Право ТВ, щоб бути в курсі найважливіших подій.