Чи надається законом державному виконавцю право вільного розсуду

Чинне законодавство, зокрема Закон України «Про виконавче провадження», встановлює певний порядок вчинення виконавчих дій та не надає державному виконавцю права вільного розсуду визначати «доцільно» чи «недоцільно» вживати їх взагалі. А тому він зобов’язаний вчиняти всіх необхідних заходів для повного та своєчасного виконання рішення суду відповідно до закону, а не крізь призму суб’єктивного сприйняття «доцільності» вирішувати питання: чи здійснювати виконання за виконавчим документом чи ні.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Об’єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №  905/2999/17.

Обставини справи

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.12.2020, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.03.2021, скаргу Товариства задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність ВПВР Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного МРУ МЮ (м. Харків) щодо невжиття заходів примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 25.04.2018 у справі № 905/2999/17. Зобов`язано ВПВР Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного МРУ МЮ (м. Харків) усунути порушення (поновити порушене право заявника) шляхом вжиття всіх необхідних заходів для фактичного повного виконання рішення господарського суду Донецької області від 22.03.2018 у справі № 905/2999/17 у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Приймаючи рішення у даній справі № 905/2999/17, суди виходили з того, що  Закон України «Про виконавче провадження» встановлює певний порядок вчинення виконавчих дій та не надає державному виконавцю права вільного розсуду визначати «доцільно» чи «недоцільно» вживати їх взагалі, тому він зобов`язаний вчиняти всіх необхідних заходів для повного та своєчасного виконання рішення суду відповідно до закону, а не крізь призму суб`єктивного сприйняття «доцільності» вирішувати питання: чи здійснювати виконання за виконавчим документом, чи ні, а у справі № 910/22748/16 - з того, що пункт 11 частини першої статті 34; пункт 10-1 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII; пункти 51 та 52 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 23.02.2012 № 4442-VI за змістом є такими, що не відповідають Конституції України (суперечить статтям 8, частині другій статті 19, частинам першій, другій статті 55, пункту 9 частини другої статті 129, частинам першій, другій статті 1291 Конституції України), тому суд вирішує справу без застосування цих норм, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії з урахуванням юридичної позиції, викладеної у підпункті 5.1 пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020, та практики Європейського Суду з прав людини щодо права особи на доступ до суду в аспекті розуміння обов`язку держави щодо забезпечення виконання судового рішення, постановленого проти держави та державних підприємств.

ВС підкреслив, що згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, чинне законодавство, зокрема, Закон України «Про виконавче провадження» встановлює певний порядок вчинення виконавчих дій та не надає державному виконавцю права вільного розсуду визначати «доцільно» чи «недоцільно» вживати їх взагалі. А тому він зобов’язаний вчиняти всіх необхідних заходів для повного та своєчасного виконання рішення суду відповідно до закону, а не крізь призму суб’єктивного сприйняття «доцільності» вирішувати питання: чи здійснювати виконання за виконавчим документом чи ні.

Таким чином, суди дійшли правомірного висновку про задоволення скарги і зобов`язання ВПВР Управління забезпечення виконання рішень у Донецькій області Східного МРУ МЮ (м. Харків) усунути порушення (поновити порушене право заявника) шляхом вжиття всіх необхідних заходів для фактичного повного виконання рішення господарського суду Донецької області від 22.03.2018 у справі № 905/2999/17 у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Верховний Суд залишив рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що Верховний Суд роз’яснив, хто належить до спадкоємців четвертої черги.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Youtube Право ТВ, щоб бути в курсі найважливіших подій.