Чи може думка дитини бути визначальною у вирішенні спору про позбавлення батьківських прав

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 320/5094/19 та зазначив, що сам по собі факт реєстрації та проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні не є підставою для позбавлення батьківських прав.

Обставини справи

Так, позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про позбавлення батьківських прав. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 січня 2009 року вони з відповідачем зареєстрували шлюб, від якого народилася дочка.

Заочним рішенням суду шлюб між сторонами було розірвано, а дочка залишилась проживати з позивачем. Зазначав, що відповідач не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової або будь-якої іншої участі у вихованні дочки. Не сплачує кошти на її утримання, не цікавиться, за які кошти утримується дитина, не цікавиться станом здоров’я дитини, не піклується про неї, про її фізичний і духовний розвиток, навчання, життя, зокрема не забезпечує необхідного.

З моменту розірвання шлюбу до цього часу мати не виявляла бажання спілкуватись з дочкою. При цьому дочка боїться власну матір, яка її ображала, залякувала, нецензурно лаялась при дитині. Крім того, відповідач регулярно вчиняє насильство в сім`ї, погрожуючи, шантажуючи позивача та дітей, а також кидаючись на дитину з кулаками. З цього приводу він звернувся до прокуратури та відділу поліції, у відповідь на його заяви було зареєстроване кримінальне провадження відносно відповідачки за статтею 1261 Кримінального кодексу України

Заочним рішенням суду першої інстанції позов задоволено, позбавлено відповідача батьківських прав. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, у задоволенні позову відмовив.

Висновок Верховного Суду

Так, ВС зазначив, що тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Також ВС підкреслив, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Повно встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, достовірності, достатності та взаємного зв’язку, а також врахувавши практику ЄСПЛ та висновки Верховного Суду у справах № 753/2025/19, 331/5427/17, 420/1075/17, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для позбавлення батьківських прав.

Колегією суддів не встановлено підстав для відступу від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у зазначених постановах Верховного Суду.

Апеляційним судом також враховано конкретні обставини розглядуваної справи, а саме наявність у відповідача іншої малолітньої дитини, проживання в іншому населеному пункті, конфлікти між сторонами.

ВС зазначив, що процесуальна поведінка відповідача, а саме подання заяви про перегляд заочного рішення, апеляційної скарги та відзиву на касаційну скаргу свідчить про те, що вона не визнає позов, бажає зберегти зв'язок із дитиною, а справа має для неї важливе значення.

Сам по собі факт реєстрації та проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні не є підставою для позбавлення батьківських прав. При цьому, Верховний Суд наголошує, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків.

З приводу доводів касаційної скарги про необхідність врахування думки дитини, колегія суддів звертає увагу, що хоч думка дитина у вирішенні спору про позбавлення батьківських прав є важливою, проте вона не може бути визначальною, і така думка не є свідченням того, що позбавлення батьківських прав призведе до забезпечення якнайкращих інтересів дитини.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив рішення апеляційного суду без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю: ВС вказав на важливий аспект.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Youtube Право ТВ, щоб бути в курсі найважливіших подій.