Що мають враховувати суди при визначенні місця проживання дитини: позиція ВС

Бажання дитини, яка досягла 10-річного віку, та її думка має бути заслухана і враховуватися судами під час вирішення питання про визначення її місця проживання. До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 303/3102/19 за позовом однієї особи до іншої про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей.

Обставини справи

У травні 2019 року позивач звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу та визначення місця проживання двох дітей разом з матір`ю.

На обґрунтування позову посилалася на те, що шлюб з відповідачем виявився невдалим, подальше спільне проживання та збереження шлюбу між ними є неможливим, шлюб існує формально, тому просила його розірвати. На час звернення до суду із позовом між ними існує спір щодо визначення місця проживання їхніх дітей, оскільки діти проживають разом з батьком, з чим позивачка не погоджується. Просила визначити місце проживання дітей разом з нею.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 8 жовтня 2019 року позов задоволено. Шлюб, укладений 11 листопада 2006 року у міському відділі реєстрації актів цивільного стану Мукачівського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області, розірвано. Визначено місце проживання дітей разом з матір`ю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки відповідач визнає позов у частині розірвання шлюбу, спільне проживання та збереження сім`ї неможливе, шлюб існує формально, то позов у цій частині підлягає задоволенню. Щодо визначення місця проживання дітей, то суд першої інстанції виходив з того, що відомості про ухилення позивачки від виконання її материнських обов`язків та обставини, які б суперечили проживанню малолітніх дітей з позивачкою, відсутні. Проживання дітей з матір`ю буде відповідати їхнім інтересам.  

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 3 вересня 2020 року рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 8 жовтня 2019 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до відповіді органу опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 7 лютого 2020 року умови проживання для дітей кращі у жінки, яка проживає у будинку матері, в якому є можливість забезпечити проживання дітей в окремих кімнатах та в більш комфортних, ніж у батька умовах. Тому правильним є висновок суду першої інстанції про визначення місця проживання дітей разом з матір`ю.

У вересні 2020 року чоловік звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким визначити місце проживання дітей разом з ним.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд розглянув справу без участі сторін та зазначив, що відповідач у судове засідання не з`явився. Проте він 3 вересня 2020 року прибув до апеляційного суду, але працівники служби судової охорони не впустили його до будівлі суду та повідомили, що з 31 серпня 2020 року до 4 вересня 2020 року відкриті судові засідання не проводяться у зв`язку із карантинними обмеженнями. Зазначена інформація була також опублікована на офіційному вебпорталі судової влади. Оскільки судове засідання, призначене на 3 вересня 2020 року, не відбулося з ініціативи суду апеляційної інстанції, то суд зобов`язаний був відкласти розгляд справи, а не розглядати її в письмовому провадженні без участі сторін. Суди попередніх інстанцій не заслухали думки меншого сина та не врахували, що старший син, якому виповнилося 12 років, виявив бажання проживати разом з батьком. Також апеляційний суд поклав в основу рішення недопустимий доказ, оскільки лист виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області від 7 лютого 2020 року не є висновком органу опіки та піклування у розумінні закону. Також не можна брати до уваги висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області від 27 серпня 2019 року, оскільки у ньому не зазначено, як можна вирішити спір щодо визначення місця проживання дітей. Суди не врахували, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми.

Верховний Суд, скасовуючи судові рішення в частині визначення місця проживання дітей та направляючи справу в цій частині на новий апеляційний розгляд, зазначив таке. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім’ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім’ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору, зокрема, щодо її місця проживання. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Таким чином, із досягненням десятирічного віку в дитини з'являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання. Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Проте суд апеляційної інстанції не дослідив наявних у справі доказів щодо думки дітей, не дав оцінки тому, що син, якому виповнилося десять років і який був вислуханий під час розгляду справи в суді першої інстанції, заявив про бажання проживати з батьком. Пославшись лише на висновок органу опіки та піклування, апеляційний суд не дав відповіді на всі основні доводи апеляційної скарги та не проаналізував, чи таке вирішення спору судом першої інстанції враховує інтереси дітей. Під час нового розгляду справи апеляційний суд повинен урахувати думку дітей, надавши їй оцінку, та визначитись із тим, що буде відповідати найкращим інтересам дітей. При цьому суд має звернути увагу на статтю 9 Конвенції про права дитини, відповідно до якої дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч її бажанню, за винятком, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Youtube Право ТВ, щоб бути в курсі найважливіших подій.