Конституційний Суд визнав антиконституційною норму про передачу гуртожитків громадам без згоди власника

Конституційний Суд України (КСУ) визнав неконституційною норму закону № 500 «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», яка передбачала, що гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, можуть за рішенням суду передаватися у власність територіальних громад на безкомпенсаційній основі без згоди власника гуртожитку.

Приватне акціонерне товариство (ПАТ) «Чернігівоблбуд» звернулося до КСУ із клопотанням перевірити на відповідність Конституції підпункт «б» пункту 1 частини третьої статті 14 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» від 4 вересня 2008 року, яким передбачено, що включений до статутного капіталу товариства гуртожиток передається у власність територіальної громади без згоди власника гуртожитку за рішенням суду.

Таке примусове передавання гуртожитку в комунальну власність здійснюється в судовому порядку за позовом органів місцевого самоврядування в разі відмови власника гуртожитку від його передавання на добровільних (договірних) умовах.

На думку скаржника, оспорюване положення Закону не відповідає основному закону, оскільки допускає примусове відчуження об’єктів права приватної власності, а саме – передання у комунальну власність гуртожитку, включеного до статутного капіталу товариства, без згоди його власника за рішенням суду без попереднього і повного відшкодування вартості гуртожитку.

КСУ встановив, що гуртожиток для малосімейних, введений в експлуатацію в грудні 1988 року, належить Чернігівоблбуд на праві приватної власності. Таке право ПАТ набуло у зв’язку з приватизацією 1994 року. За чинним на той час законодавством гуртожитки не були об’єктами державного житлового фонду, що підлягають приватизації громадянами України чи передаванню в комунальну власність, і могли бути включені до майна підприємств, які підлягали приватизації.

Чернігівська міська рада рішенням від 30 грудня 2013 року затвердила Програму передання гуртожитків у власність територіальної громади міста та реалізації житлових прав мешканців гуртожитків на 2014-2015 роки, включивши до переліку і гуртожиток, що належить на праві приватної власності ПАТ. Однак сторони так і не змогли дійти згоди.

Чернігівська міська рада звернулася до Господарського суду Чернігівської області з позовом до ПАТ про зобов’язання передати гуртожиток на безкомпенсаційній основі в комунальну власність.

Господарський суд Чернігівської області рішенням від 10 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15 січня 2020 року, позов задовольнив повністю.

Верховний Суд постановою від 7 липня 2020 року касаційну скаргу ПАТ залишив без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без зміни.

Відтак ПАТ вважало, що застосування норми закону, на підставі якого було здійснено примусове передавання на безкомпенсаційній основі у власність громади гуртожитку, призвело до порушення права на попереднє і повне відшкодування вартості майна.

КСУ зазначив, що відповідно до Конституції и ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності.

Одним із способів реалізації права на житло (підставою набуття права власності на житло) є його приватизація. Згідно з пунктом 2 статті 2 Закону Про приватизацію державного житлового фонду № 2482 в редакції до внесення змін Законом № 500 кімнати в гуртожитках не підлягали приватизації. Пізніше було ухвалено Закон № 500, який дозволив громадянам, що не мають власного житла, не використали права на безоплатну приватизацію державного житлового фонду і протягом тривалого часу на юридичних підставах, визначених законом, фактично мешкають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, приватизувати кімнати в гуртожитках.

Закон № 500 передбачає, що мешканці гуртожитку, які на юридичних підставах, проживають у гуртожитках (державної форми власності, а також у гуртожитках, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб), набувають право на приватизацію жилих приміщень у таких гуртожитках лише після їх передання у власність відповідної територіальної громади.

КСУ взяв до уваги рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Максименко та Герасименко проти України», «Фонд «Батьківська турбота» проти України», «Кривенький проти України», «Україна-Тюмень» проти України», «James and Others v. The United Kingdom».

КСУ відзначив, що законодавець послідовно обмежував права власників гуртожитків, що їх включено до статутних капіталів товариств, при передаванні таких гуртожитків у власність територіальних громад: від передання виключно на компенсаційній основі до запровадження можливості передання гуртожитку на повністю безкомпенсаційній основі за рішенням суду без згоди власника гуртожитку.

В КСУ вважають, що запроваджені зміни могли б бути виправданими в разі забезпечення справедливого балансу між інтересами суспільства (забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканцями гуртожитків) та вимогами Основного Закону України щодо захисту права власності (прав власників таких гуртожитків).

В КСУ вказали, що відповідно до законодавства розмір компенсації вартості гуртожитків, що їх передають згідно з Законом № 500 у власність територіальних громад на частково-компенсаційній або компенсаційній основі, розраховується відповідно до вартості гуртожитків, за якою їх було включено до статутних капіталів товариств.

Тому встановлений Верховною Радою спосіб реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків та намагання держави мінімізувати на рівні національного законодавства певні фінансові витрати на компенсації власникам гуртожитків призвели до диспропорції між суспільно значущою метою (забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків) та юридичними механізмами, які було використано задля її досягнення.

КСУ дійшов висновку про те, що має бути дотримано справедливого балансу між гарантією захисту права приватної власності, зокрема і від примусового відчуження без дотримання умови попереднього і повного відшкодування її вартості та конституційним правом осіб, які проживають у гуртожитках, на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг та житло.

Відповідно із наведеного випливає, що законодавець не може вдаватися до такого законодавчого регулювання, яке уможливлювало б примусове позбавлення осіб житла виключно через зміну власника гуртожитку, що могло б поставити осіб та членів їх сімей у винятково складне соціальне становище, не сумісне з їх людською гідністю.

Відтак, Конституційний Суд України дійшов висновку, що підпункт «б» пункту 1 частини третьої статті 14 Закону № 500, яким передбачено примусове передання на безкомпенсаційній основі в комунальну власність гуртожитку, що його включено до статутного капіталу товариства, яке є власником такого гуртожитку, суперечить Конституції України. Даний підпункт утрачає чинність з дня ухвалення цього Рішення.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.