Чи свідчить факт передачі однією із сторін спору грошових коштів для придбання будинку про наявність сімейних стосунків між сторонами спору: позиція ВС

Самі лише факти передачі однією із сторін спору грошових коштів для придбання спірного будинку, купівлі будівельних матеріалів не свідчать про наявність сімейних стосунків між сторонами спору. До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши у порядку письмового провадження справу № 234/10465/17 за позовом однієї особи до іншої про встановлення факту спільного проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна.

Обставини справи

У липні 2017 року позивач звернувся до суду із позовом про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з травня 2013 року до травня 2017 року та поділ спільного майна.

В обґрунтування позову посилався на те, що у 2009 році він із відповідачем зареєстрував шлюб, який розірваний 19 лютого 2013 року. З травня 2013 року до кінця травня 2017 року вони проживали однією сім`єю, без реєстрації шлюбу. У період спільного проживання вони придбали будинок. Будинок придбаний за їх спільні гроші, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із позовом.

Відповідач позов не визнала, вважала його необґрунтованим та таким, у задоволенні якого необхідно відмовити.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 19 вересня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, посилався на те, що позивачем не доведено факт наявності між сторонами сімейних відносин, їх спільного проживання, наявності у них спільного побуту та взаємних прав та обов`язків у період з 2013 року до травня 2017 року та придбання на спільні кошти спірного нерухомого майна, а тому відсутні підстави для визнання будинку об`єктом спільної власності.

Постановою Донецького апеляційного суду від 13 березня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Позивач, не погодившись із судовими рішеннями, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтовувалася доводами про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Заявник зазначав, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясували обставини у справі, що мають істотне значення для її вирішення. Суди не надали належної оцінки показанням свідків, які підтвердили факт спільного проживання сторін однією сім`єю. Також суди внаслідок неналежної оцінки наданих доказів - товарних чеків, накладних, квитанцій, умов договору купівлі-продажу, відповідно до яких грошові кошти на придбання будинку були передані позивачем, зробили необґрунтований висновок про те, що будинок не придбаний за спільні кошти сторін.

Верховний Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке. Чинне законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім’ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов’язки. Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що позивач не довів своїх позовних вимог, зокрема не довів, що сторони спільно проживали, були пов’язані спільним побутом, мали взаємні права та обов’язки. Верховний Суд погодився з висновками судів про те, що самі лише факти передачі грошових коштів для придбання спірного будинку, купівлі будівельних матеріалів не свідчать про наявність сімейних стосунків між сторонами.

Позивач не є стороною договору купівлі-продажу спірного будинку, воля сторін, зокрема позивача, відповідно до умов договору не була направлена на виникнення права спільної власності щодо придбаного об’єкта нерухомості в обох сторін цієї справи. Правові підстави отримання відповідачем грошових коштів, а так само умови повернення/неповернення зазначених коштів позивачу можуть бути визначені в іншому порядку, зокрема й судовому, у разі наявності відповідного спору. Доводи касаційної скарги щодо незаконності рішень судів першої та апеляційної інстанцій у частині неналежної оцінки показань свідків, товарних чеків, накладних, квитанцій зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Youtube Право ТВ, щоб бути в курсі найважливіших подій.