Коли суд може звільнити від сплати судового збору: позиція ВС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу № 160/12251/20, в якій досліджував питання звільнення від сплати судового збору.

Обставини справи

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року позовну заяву залишено без руху з підстав не відповідності її вимогам ч.3 ст.161 КАС України та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду оригіналу квитанції про сплату судового збору. При цьому судом відмовлено в задоволенні заявленого позивачем клопотання про звільнення від сплати судового збору з огляду на не надання ним достатніх доказів на підтвердження свого скрутного фінансового становища.

Так, на підтвердження своїх аргументів щодо скрутного матеріального становища позивачем при зверненні до суду з позовною заявою надано довідку Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради № 4858 від 01.09.2020, відповідно до якої загальна сума виплат позивачу як непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю І групи, за період вересень 2018 року серпень 2020 року сягнула 797,22 грн.

На виконання вимог ухвали суду позивач подав заяву від 3 лютого 2021 року, в якій знов просив звільнити його від сплати судового збору у зв`язку з тим, що він є членом малозабезпеченої сім`ї з доходом менше рівня прожиткового мінімуму. До заяви позивач додав довідку Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради № 958 від 27.01.2021 про суму отриманої ним компенсації по догляду за інвалідом І групи за період з січня 2019 року по грудень 2019 року, вказуючи, що ця довідка відображає його доходи за попередній рік.

Разом з тим, доказів, про які зазначено в ухвалі суду першої інстанції від 07.10.2020, на підтвердження того, що компенсаційна виплата по догляду за особою з інвалідністю І групи, є єдиним джерелом доходу, а також інших доказів щодо тяжкого матеріального стану позивачем не надано.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року позовну заяву у зв`язку з не усуненням її недоліків повернуто позивачу, відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України.

Приймаючи рішення про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що надана позивачем довідка УПСЗН сама по собі не може бути розцінена як достатній доказ на підтвердження скрутного матеріального становища позивача, оскільки не містить відомостей про майновий стан заявника, який може мати інші джерела доходу (вклади, нерухоме та рухоме майно, грошові допомоги та компенсації тощо). Доказів, що вказана виплата є єдиним доходом, а також інших доказів щодо тяжкого матеріального стану, заявником не надано.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду залишено без змін.

Висновок Верховного Суду

Як вже зазначалося судом касаційної інстанції, відповідно до частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

При цьому особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

ВС підкреслив, з матеріалів справи встановлено, що позивач при поданні позовної заяви просив звільнити його від сплати судового збору на підставі статті 8 Закону України». Пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Також ВС зазначив, що частиною другою вказаної статті встановлено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Так, на підтвердження свого майнового стану позивачем надавалися довідка Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної ради у місті Кривий Ріг, відповідно до якої загальна сума виплат позивачу як непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю І групи за період вересень 2018 року  серпень 2020 року склала 797,22 грн та довідка № 958 від 27.01.2021 про суму отриманої ним компенсації по догляду за інвалідом І групи за період з січня 2019 року по грудень 2019 року, вказуючи, що ця довідка відображає його доходи за попередній рік.

Разом з тим, ВС погодився з висновками суддів попередніх інстанцій, що довідки Тернівського Управління праці та соціального захисту населення місті Кривому Розі не є документом, із якого можливо встановити всю суму доходу позивача за попередній календарний рік. Зазначеним документом констатується факт нарахування позивачу щомісячних компенсаційних виплат. Сам по собі факт отримання такої компенсації особою не позбавляє її права та можливості отримувати інші доходи, з яких може бути сплачено судовий збір. При цьому документом, який відображає всю суму доходу позивача за попередній календарний рік, може бути, зокрема, довідка про суми виплачених доходів та утриманих податків, яка формується на підставі відомостей, що містяться у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.

При цьому ВС зазначив, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до суду із позовною заявою в порядку, встановленому законом, а тому не є обмеженням доступу позивача до правосуддя та забезпечує практичну можливість реалізації його права на судовий захист.

Таким чином, доводи касаційних скарг не спростовують правильність доводів, якими мотивовано рішення судів першої та апеляційної інстанції, не дають підстав вважати висновки судів помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права – неправильним.

Верховний Суд залишив рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала про підстави початку досудового розслідування: ВС вказав на важливий аспект.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Youtube Право ТВ, щоб бути в курсі найважливіших подій.