ВС роз’яснив, коли можлива кваліфікація дій винного за ст. 123 КК

Кваліфікація дій винного за ст. 123 КК (у редакції, чинній на момент вчинення злочину) можлива лише тоді, коли обставини справи свідчать про наявність трьох обов’язкових елементів цього складу злочину: стан раптово виниклого сильного душевного хвилювання у винної особи; протизаконне насильство, систематичне знущання чи тяжка образа з боку потерпілого; причинний зв'язок між діями потерпілого та діями винної особи. За відсутності хоч б одного з цих елементів дії винної особи не можуть бути кваліфіковані за ст. 123 КК.

На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі  № 663/267/19.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що чоловік, перебуваючи біля приміщення, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин умисно не менше двох разів ударив потерпілого дерев`яною палкою у голову, спричинивши тим самим останньому тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпечності для життя в момент заподіяння.

За вироком місцевого суду чоловіка засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців. Апеляційний суд залишив вирок суду першої інстанції без змін.

У касаційній скарзі засуджений вказував на те, що місцевим судом йому призначено занадто суворе покарання, без урахування конкретних обставин справи та обставин, які його пом`якшують. Зокрема, на думку засудженого, судом не було враховано противоправної поведінки потерпілого, його перебування у стані сильного душевного хвилювання, викликаного такою поведінкою потерпілого.

Висновок Верховного Суду

Як установили суди попередніх інстанцій, засуджений після конфлікту зі свідком пішов на будівництво, взяв дерев`яну палку та, повернувшись до закладу, біля входу підійшов до потерпілого ззаду і цією палкою завдав не менше двох ударів у життєво важливий орган - голову потерпілого, спричинивши тим самим останньому тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпечності для життя в момент заподіяння у вигляді забійної рани голови, забою м`яких тканин голови, багатоуламкового та втиснутого перелому кісток склепіння черепа з переходом на основу справа, забою головного мозку середнього ступеня, крововиливів над і під твердими мозковими оболонками правої півкулі головного мозку, крововиливу в м`які мозкові оболонки, а також ушкоджень на обличчі, перелому правої вилицевої кістки, перелому тіла нижньої щелепи справа, крововиливу в м`які тканини правої орбітальної ділянки, крововиливу в білкову оболонку правого ока.

ВС підкреслив, таким чином, за встановлених судом фактичних обставин дії засудженого носили активний характер та останній раптово діяв щодо потерпілого.

Також ВС зауважив, що наведені обставини в сукупності з даними про локалізацію та характер утворення тілесних ушкоджень свідчать про те, що засуджений, умисно завдаючи удари дерев`яною палкою в голову потерпілого без будь-якого попередження, який цього не очікував і не спроможний був захищатися, бажав заподіяти шкоду здоров`ю потерпілого, хоча й не усвідомлював, яку ж саме шкоду здоров`ю (за тяжкістю тілесних ушкоджень) буде фактично спричинено ним потерпілому, а отже, достеменно усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій.

Дії особи, яка завдає удару іншій, з невизначеним умислом на заподіяння тілесних ушкоджень мають кваліфікуватися за наслідками таких дій, що фактично настали. Отже, за встановлених судами першої і апеляційної інстанцій фактичних обставин кримінального провадження дії засудженого 1 за ч. 1 ст. 121 КК кваліфіковано правильно.

Не погодився Верховний Суд і з доводами засудженого про те, що в момент заподіяння потерпілому ударів він перебував у стані сильного душевного хвилювання.

Суд виходив із того, що кваліфікація дій винного за ст. 123 КК (у редакції, чинній на момент вчинення злочину) можлива лише тоді, коли обставини справи свідчать про наявність трьох обов’язкових елементів, цього складу злочину: стан раптового виниклого сильного душевного хвилювання у винної особи, протизаконне насильство, систематичне знущання чи тяжка образа з боку потерпілого, причинний зв'язок між діями потерпілого та діями винної особи.  За відсутності хоч б одного з цих елементів, дії винної особи не можуть бути кваліфіковані за ст. 123 КК.

При цьому стан сильного душевного хвилювання - це такий стан психіки особи, який раптово виникає і швидко минає, за якого у свідомості особи домінує сильна емоція, що значною мірою знижує її здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними.

Як установили суди попередніх інстанцій на підставі досліджених місцевим судом доказів, конфлікт відбувся між засудженим і свідком, а не з потерпілим, і свідок лише вивів засудженого на вулицю та повернувся до приміщення, а засуджений через не менше ніж за 5 хвилин повернувся до зазначеного закладу, де на вході палкою, яку заздалегідь відшукав на будівництві, завдав ударів у голову потерпілого.

Таким чином, матеріали кримінального провадження не містять жодних доказів на підтвердження факту неправомірної поведінки потерпілого по відношенню до засудженого, зокрема жорстокого поводження, приниження честі і гідності або системного характеру такого поводження з боку потерпілого, а також що засуджений під час події перебував у стані вираженої емоційної напруги, ступінь якої досягав такого рівня, який позбавляв його можливості усвідомлювати реальний зміст власних дій, повною мірою керувати ними та передбачати їх наслідки.

Верховний Суд залишив рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.