Верховний Суд: використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув у касаційному порядку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю до Державної служби геології та надр України (Держгеонадра) про визнання протиправними дій та скасування приписів та наказу.

Суть цієї справи полягає у тому, що позивач має спеціальні дозволи на користування надрами з метою видобування питних підземних вод для господарсько-питних та технологічних потреб. За результатом проведеної планової перевірки дотримання товариством вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, їх відтворення і охорони Держгеонадра було виявлено порушення вимог законодавства, зокрема, частини другої статті 93 Водного кодексу України, статті 34, 35, 36 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», а саме – не розроблено та не затверджено в установленому законом порядку зони санітарної охорони, чим не виконано пункт особливих умов спеціального дозволу на користування надрами. Вказані порушення були зафіксовані в актах планової перевірки. У подальшому на підставі актів перевірки складено приписи, якими встановлено строк для усунення порушень, та видано наказ, яким зупинено дії спеціальних дозволів на користування надрами.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача, товариство звернулося до суду з адміністративним позовом.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано приписи; визнано протиправним та скасовано наказ Держгеонадра в частині зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами, виданих позивачу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що обставини справи підтверджують правомірність проведеної відповідачем планової перевірки вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, однак вказують на відсутність порушень, які зазначені в актах перевірки.

Верховний Суд погодився з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, залишив касаційну скаргу Держгеонадра без задоволення, а судові рішення – без змін.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду на підставі аналізу положень статті 93 Водного кодексу України, статей 34, 35, 36 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», пунктів 1-4 Правового режиму зон санітарної охорони водних об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1998 року № 2024, дійшла висновку про те, що з метою охорони водних об`єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму. Межі зон санітарної охорони водних об`єктів встановлюються місцевими радами на їх території за погодженням з уповноваженим центральним органом виконавчої влади. У свою чергу, режим зон санітарної охорони водних об`єктів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При цьому суд врахував, що зони санітарної охорони встановлюються для водних об`єктів, а не під певний вид спеціальних дозволів чи в залежності від виду господарської діяльності.

Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням обласної ради було встановлено зони санітарної охорони ділянки родовища питних підземних вод за клопотанням підприємства, яке у подальшому припинило свою діяльність шляхом приєднання до позивача, колегія суддів Верховного Суду погодилась із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем виконано вимоги пункту спеціального дозволу щодо встановлення зон санітарної охорони.

Водночас Верховний Суд зауважив, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією та законами України. Це право вони реалізують шляхом надання відповідних дозволів на користування землею, її надрами, атмосферним повітрям, водними та природними ресурсами.

Суд також акцентував увагу на тому, прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

У свою чергу, користувачі надр, що отримали відповідний дозвіл, повинні використовувати їх у порядку, спосіб та межах, визначених чинним законодавством. У випадку ж недотримання користувачами надр встановлених правил, орган державної влади, що видав дозвіл на використання природних ресурсів має право зупинити його дію або анулювати дозвіл на користування надрами. Право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку.

Постанова Верховного Суду від 13 липня 2021 року у справі № 120/3158/20-а (адміністративне провадження № К/9901/11631/21).

Підписуйтесь на наш Telegram-канал і на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.