Єдиною умовою для ухвалення рішення про взяття на облік громадянина з метою направлення його на лікування за кордон є неможливість надання необхідної медичної допомоги закладами охорони здоров’я України, що підтверджується висновком групи експертів Міністерства охорони здоров’я України. До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши касаційну скаргу особи на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2019 у справі № 640/1614/19 за позовом особи до Комісії Міністерства охорони здоров’я України з питань направлення на лікування за кордон, Міністерства охорони здоров’я України (МОЗ) про визнання протиправним та скасування рішення.
Обставини справи
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення Комісії МОЗ, яке оформлено у вигляді протоколу від 02.10.2018 № 14, про відмову у взятті його на облік, направленні та оплаті його лікування за рахунок коштів державного бюджету, передбачених МОЗ України на зазначену мету;
зобов`язати Комісію МОЗ прийняти рішення про взяття на його облік з метою направлення його на лікування за кордон.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що його захворювання пов`язане з наслідками Чорнобильської катастрофи, а не є спадковою патологією, як помилково вважає відповідач, що свідчить про помилковість висновку про відсутність підстав для взяття його на облік з метою направлення на лікування за кордон. Також позивач вказав на те, що відповідачем при прийнятті спірного рішення порушено процедуру та строки прийняття останнього.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Комісії МОЗ щодо відмови у направленні на лікування за кордон; зобов’язано Комісію повторно розглянути звернення Хмельницької обласної державної адміністрації від 16.09.2016 № 02/1689 з врахуванням висновків суду.
Згідно із висновком про необхідність направлення хворого на лікування за кордон від 28 вересня 2019 року група експертів МОЗ зазначила, що у чоловіка має місце спадкова патологія сполучної тканини - синдром Елерса-Данлоса, який проявляється судинною недостатністю, і дезагрегаційна тромбоцитопатія є проявом цього захворювання. Лікування цієї хвороби проводиться симптоматично.
У світі відсутні специфічні методи лікування спадкової хвороби і тому підстав для направлення пацієнта на лікування за кордон на цей час немає. На виконання рішення суду Комісією МОЗ прийнято рішення, яке оформлено протоколом від 02.10.2018 № 14 про відмову у взятті на облік позивача, направленні та оплаті його лікування за рахунок коштів державного бюджету, передбачених МОЗ України на зазначену мету.
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду, частково задовольнив позовні вимоги. Суди виходили із того, що оскільки охорона здоров’я є одним із пріоритетних напрямів державної діяльності, а відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження доводів щодо спадкової патології хвороби позивача та можливості встановлення таких обставин за результатами аналізу медичної документації позивача, тому оспорюване рішення відповідача є необґрунтованим та передчасним.
Касаційна скарга позивача мотивована, зокрема тим, що суди попередніх інстанцій, скасовуючи акт індивідуальної дії, могли зобов`язати відповідача вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду шляхом прийняття рішення про взяття його на облік з метою направлення на лікування за кордон. Окрім того, позивач вказував на те, що група експертів дійшла хибного висновку, що він має спадкову патологію сполучної тканини - синдром Елерса - Данлоса, оскільки 29.05.2003 Львівською міжвідомчою експертною комісією йому встановлений діагноз: синдром Елерса - Данлоса, що протікає з вираженою судинною тромбоцитарною недостатністю. Захворювання пов`язане з наслідками Чорнобильської катастрофи. При цьому позивач вказує на те, що група експертів МОЗ України не може спростовувати (скасувати) висновок, встановлений міжвідомчою експертною комісією або прийняти інше рішення.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
На підставі аналізу положень Основ законодавства України про охорону здоров’я, постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1079 «Про забезпечення організації направлення громадян України для лікування за кордон» Верховний Суд зазначив, що єдиною умовою для прийняття рішення про взяття на облік громадянина з метою направлення його на лікування за кордон є неможливість надання необхідної медичної допомоги закладами охорони здоров’я України, що підтверджується висновком групи експертів МОЗ. Існує дві законодавчо визначених підстави для відмови у взятті на облік громадянина, який потребує лікування за кордоном, а саме:
1) подання відповідними уповноваженими органами до Комісії МОЗ з питань направлення для лікування за кордон не повного комплекту документів стосовно хворого, щодо якого ініціюється направлення на лікування за кордон; 2) отримання висновку групи експертів МОЗ про відсутність підстав для направлення пацієнта для лікування за кордон.
Суд вказав, що в оспорюваному рішенні Комісіі з питань направлення на лікування за кордон, яке оформлено у вигляді протоколу від 02.10.2018 № 14 не міститься вичерпного і зрозумілого обґрунтування, чому саме з’явилися підстави стверджувати про спадкову патологію, яку не було встановлено позивачу раніше, а також можливість чи неможливість її лікування в Україні. При цьому, позивача раніше направляли за кордон на лікування хвороби - дезагрегаційна тромбоцитопатія, яка, як зазначено у висновку експертів МОЗ України від 28.09.2018 за напрямком «Гематологія», є проявом основного захворювання синдрома Елерса-Данлоса, що підтверджується рішенням Комісії МОЗ від 11.12.2008 № 12.
Суд також вказав, що у зв’язку із наведеним не може бути визнане законним рішення суб’єкта владних повноважень, яке прийнято необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв’язку із чим колегія суддів погодилась із висновками судів попередніх інстанцій про його скасування.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.