Чи можна визнання засудженим своєї вини у вчиненні правопорушення розцінювати як щире каяття, що пом’якшує покарання

Факт визнання засудженим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення не може безумовно свідчити про щире каяття з приводу вчиненого як обставини, що пом’якшує покарання. Тому що щире каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінальних протиправних діянь, ще й щирий жаль з цього приводу та осуд своєї поведінки. До такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду, розглянувши справу № 520/16394/16-к.

Обставини справи

Вироком Київського районного суду Одеси від 11 січня 2017 року чоловіка визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК (Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами) та призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК  звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено виконання обов`язків, передбачених ст. 76 КК. Запобіжний захід - заставу до набрання вироком законної сили - залишено без змін. Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 25 вересня 2017 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою колегії суддів ККС ухвалу апеляційного суду скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. За вироком апеляційного суду вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено в цій частині новий вирок, яким призначено покарання за ч. 1 ст. 263 КК у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув’язнення. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі захисник просив змінити вирок суду апеляційної інстанції в частині призначеного покарання та застосувати положення статей 75, 76 КК, звільнивши особу від покарання з випробуванням з іспитовим строком.

Підставою для зміни вироку захисник зазначав невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

На обґрунтування касаційних вимог сторона захисту стверджує, що апеляційний суд помилково врахував попередню судимість, оскільки в силу ст. 89 КК він є несудимим. На думку захисника, при призначенні покарання судом не було враховано всіх пом`якшуючих обставин, серед яких щире каяття, наявність на утриманні двох малолітніх дітей.

Захисник стверджував, що після вчиненого кримінального правопорушення став на шлях виправлення та офіційно працевлаштувався, а тому має законне джерело прибутку на утримання сім`ї.

Стороною захисту подано до Суду доповнення до касаційної скарги, в яких стверджується про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону у цьому кримінальному провадженні.

Зокрема, йдеться про внесення відомостей до ЄРДР, законність обшуку, використання доказів у іншому кримінальному провадженні, забезпечення права на перекладача, роз`яснення положення ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України та суті обвинувачення.

Позиція ККС: залишено без зміни вирок апеляційного суду.

Колегія суддів ККС визнала необґрунтованими доводи захисника про неврахування судом щирого каяття як обставини, що пом’якшує покарання. Доводи захисника щодо неврахування судом апеляційної інстанції пом’якшуючих обставин, серед яких він зазначає щире каяття, наявність на утриманні двох малолітніх дітей, офіційне працевлаштування, є необґрунтованими. Серед іншого суд апеляційної інстанції вказав, що чоловік не сприяв розкриттю кримінального правопорушення, оскільки факт злочину було виявлено в ході проведення обшуків автомобіля та самого засудженого, під час яких було отримано всі докази на підтвердження його вини, тобто жодних активних дій для розкриття злочину він не вчиняв. За обставинами справи він обвинувачувався у придбанні вогнепальної зброї у невстановлений час, у невстановленому місці та в невстановленої особи та в подальшому її зберіганні.

Суд погодився з відсутністю в діях засудженого активного сприяння розкриттю злочину, оскільки, окрім тієї інформації, яку було отримано в ході проведених слідчих дій, засуджений не повідомив жодних інших відомостей. Вироком місцевого суду встановлено, що обшук транспортного засобу було проведено в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, ч. 2 ст. 15 – ч. 1 ст. 115 КК, у ході якого було виявлено пістолет з нагвинченим на ствол глушником, що згідно з висновком експертизи є саморобними конструктивними змінами, а також було виявлено бейсбольну биту.

Суд вказав, що той факт, що засуджений визнав свою вину, не може безумовно свідчити про щире каяття з приводу вчиненого. Адже щире каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінальних протиправних діянь, ще й щирий жаль з цього приводу та осуд своєї поведінки. Тож колегія суддів ККС погодилася з тим, що судом апеляційної інстанції не було встановлено цієї обставини, що пом’якшує покарання.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.