В порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян, але тільки якщо воно не пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 367/643/21.
Обставини справи
Так, з матеріалів справи відомо, що позивачка звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Заява мотивована тим, що в січні 2021 року вона звернулася до Ірпінського міського центру зайнятості для набуття статусу безробітної та отримання допомоги з безробіття. Проте їй відмовили через встановлення факту її зайнятості у ФОП.
Зазначає, що з 17 вересня 2013 року позивачка працювала на посаді менеджер по туризму у ФОП у м. Луганську на умовах строкового трудового договору до 17 вересня 2014 року, який було продовжено на невизначений строк на підставі положень статті 39-1 КЗпП України. У зв’язку з проведенням АТО на території Луганської області у червні 2014 року жінка виїхала з м. Луганська, трудову книжку й трудовий договір не забрала. Також указувала, що роботодавець з 9 серпня припинив свою діяльність.
З огляду на викладене просила суд встановити факт припинення з 16 червня 2014 року трудових відносин між нею та ФОП на підставі статті 38 КЗпП України.
Ухвалою суду першої інстанції, залишеною без змін постановою апеляційного суду, заяву залишено без розгляду.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що припинення трудових відносин породжує права та обов`язки як для працівника, так і для роботодавця, зокрема, в частині проведення з працівником усіх необхідних розрахунків. Унаслідок припинення трудових відносин між сторонами може мати місце спір щодо дати такого припинення, підстав припинення трудового договору, які визначені трудовим законодавством, та проведення розрахунків тощо, тобто в цій справі між сторонами трудового договору існує спір про право, який може бути вирішений лише в порядку позовного провадження, у зв`язку з чим наявні підстави для залишення заяви без розгляду.
Висновок Верховного Суду
Розглядаючи справу, Верховний Суд зазначив, що відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).
Також ВС підкреслив, що у частині першій статті 315 ЦПК України визначено перелік фактів, що мають юридичне значення та які можуть бути встановлені в порядку окремого провадження, який не є вичерпним. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).
Для розгляду справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, роз’яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян, але тільки якщо воно не пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення (пункт 30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року в справі № 287/167/18-ц, провадження № 14-505цс19).
Так, у справі, що переглядається, особа звернулася до суду з заявою про встановлення факту припинення трудових відносин з роботодавцем.
ВС зазначив, що відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Залишаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції зазначив, що припинення трудових відносин породжує права та обов`язки як для працівника, так і роботодавця, зокрема, в частині проведення з працівником усіх необхідних розрахунків.
З огляду на викладене, встановивши, що пред`явлені позивачкою вимоги підлягають вирішенню в позовному провадженні, оскільки наявний спір про право між працівником та роботодавцем щодо припинення трудових відносин, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зробив правильний висновок про залишення заяви без розгляду на підставі частини четвертої статті 315 ЦПК України.
Крім того, ВС зазначив, що доводи касаційної скарги про неможливість звернення до суду в позовному провадженні з огляду на припинення ФОП підприємницької діяльності з серпня 2017 року не заслуговують на увагу, оскільки у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном (пункт 4.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року в справі № 910/8729/18, провадження № 12-294гс18).
Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.
Раніше «Судово-юридична газета» писала, про ухилення від сплати аліментів на утримання дітей: ВС висловився щодо ознаки злісності.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.