Чинне законодавство не вимагає, щоб за спадковим договором одна сторона (набувач) у всіх випадках зобов’язувалася виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) лише особисто. Порядок виконання обов’язків набувача за спадковим договором (особисте чи неособисте виконання) визначається сторонами такого договору, а не законом. До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши у порядку письмового провадження справу № 524/354/19-ц за позовом однієї особи до іншої про розірвання спадкового договору.
У січні 2019 року особа звернулася до суду із позовом до іншої особи про розірвання спадкового договору.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 26 травня 2015 року між нею та відповідачем укладений спадковий договір, згідно з умовами якого після її смерті належна їй на праві власності квартира переходить у власність відповідача. Згідно з пунктом 3.3 спадкового договору на набувача покладені обов`язки: зі сплати вартості послуг за користування елекроенергією, газо-, водопостачанням та інших комунальних платежів; забезпечення спадкодавця лікарськими засобами на підставі виданих лікарями рецептів, незалежно від їхньої вартості, здійснення належного догляду та харчування. У разі її смерті сторони домовилися, що позивач, як набувач, зобов`язана здійснити комплекс заходів із поховання. Умови договору належним чином не виконуються. Із березня до серпня 2018 року відповідач жодного разу не приходила до неї, не вчиняла жодних дій по догляду. У вересні 2018 року відповідач прибула до квартири виключно для того, щоб відзняти свій візит, а не для того, щоб здійснити догляд чи принести продукти харчування. Пунктом 4.10 договору встановлено, що у разі невиконання набувачем розпоряджень відчужувача цей договір може бути розірвано на вимогу відчужувача в судовому порядку, а також на вимогу набувача у разі неможливості виконання нею обов`язків за цим договором.
Посилаючись на викладене, позивач просила розірвати спадковий договір.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11 червня 2020 року позов задоволено. Розірвано спадковий договір.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності факту невиконання відповідачем належним чином умов спадкового договору, позивач абсолютно не здатна до самообслуговування, прикута до ліжка, її життя цілком залежить від інших людей, а отже, часткова оплата комунальних послуг не може вважатися належним виконанням умов цього договору та здійсненням належного догляду за позивачем.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 9 вересня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що враховуючи регулярність та своєчасність сплати відповідачем щомісячно, до 10 числа кожного місяця, комунальних послуг та відсутність у матеріалах справи доказів щодо наявності заборгованості за комунальні послуги, висновки місцевого суду в частині порушення умов спадкового договору щодо сплати комунальних послуг є безпідставними.
Верховний Суд залишив без змін рішення апеляційного суду з огляду на таке. Під час розгляду справи відповідач надала докази виконання своїх зобов’язань щодо оплати комунальних послуг, зокрема квитанції про сплату комунальних послуг. При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що відповідач ухилялася від обов’язку щодо забезпечення позивача лікарськими засобами. Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції, який, врахувавши зміст спадкового договору, визначені ним обов’язки набувача, суть спору між сторонами, згідно з яким претензії зводяться до того, що відповідач особисто повинна здійснювати догляд, дійшов правильного висновку про відсутність встановлених законом підстав для розірвання спадкового договору, оскільки відповідач відповідно до статті 614 ЦК довела відсутність своєї вини у неналежному виконанні умов спадкового договору з огляду на те, що позивач не бажає отримувати належний особистий догляд та харчування від інших осіб, найм яких здійснює відповідач.
На думку Верховного Суду, Суд апеляційної інстанції правильно встановив, що за змістом спадкового договору не передбачено обов’язку відповідача особисто здійснювати догляд. Для здійснення матеріального забезпечення та виконання умов цього договору відповідач повинна сплачувати кошти, відповідно є очевидним те, що набувач не може особисто готувати позивачу їжу, доглядати за нею, оскільки має працювати та отримувати дохід для забезпечення належних умов та виконання умов договору.
Тому Постановою Верховного Суду постанову Полтавського апеляційного суду від 9 вересня 2020 року залишено без змін.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.