Підписання позовної заяви шляхом факсимільного відтворення підпису: позиція ВС

Оскільки процесуальним законодавством за загальним правилом передбачено особисте звернення позивача до суду та власноручне підписання ним заяв по суті справи, то подання процесуальних заяв з використанням факсимільного відтворення підпису позивача (його представника), що є штампом із зображенням підпису, який може бути виготовлений і використаний будь-ким, не відповідає приписам частини другої статті 4, статей 42, 46, частини другої статті 162 ГПК України, не може бути доказом волевиявлення особи на підписання відповідного документа.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 916/3209/20.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що Приватне підприємство «В» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом, в якому просило стягнути солідарно з відповідачів 5 312 905,50 грн матеріальної шкоди.

Ухвалою Господарського суду Одеської області залишено без розгляду позов про стягнення 5 312 905,50 грн матеріальної шкоди.

Мотивуючи цю ухвалу, суд першої інстанції вказав, що підписана шляхом відтворення підпису адвоката за допомогою факсиміле позовна заява ПП «В» не відповідає вимогам господарського процесуального законодавства щодо скріплення власноручним підписом позивача (його представника) позовної заяви, поданої до суду у паперовій формі, а тому наявні підстави для залишення позову ПП «В» без розгляду відповідно до пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

Апеляційний суд залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Висновок Верховного Суду

Так, судді Верховного Суду зазначили, що статтею 162 ГПК України передбачено обов`язкові вимоги до змісту та оформлення позовної заяви, зокрема визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду  в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи (частина перша друга цієї статі).

Таким чином, позовна заява має містити підпис позивача або його представника. При цьому позовна заява має бути підписана власноруч, відтворення підпису за допомогою факсиміле або інших технічних засобів відтворення зображення підпису процесуальним законом не допускається. З урахуванням положень частини восьмої статті 6 ГПК України позовна заява може містити електронний цифровий підпис, прирівняний до власноручного підпису, відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

ВС наголосив, що ці приписи кореспондуються з положеннями статті 42 ГПК України про те, що якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам в електронній формі, такі документі скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника) (частина восьма цієї статі).

За змістом частини п`ятої статті 174 ГПК України, позовна заява повертається позивачу у разі, якщо таку заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано (пункт 1 вказаної норми).

Зазначені положення засвідчують обов`язковість та безумовність вимоги господарського процесуального закону стосовно підписання позовної заяви власноручним або електронним цифровим підписом позивача (його представника) або особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, як підтвердження справжньої волі позивача на настання відповідних правових наслідків станом на час звернення до суду із позовом, отже дотримання принципу диспозитивності господарського судочинства.

ВС підкреслив, що використання в такому випадку факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису ГПК України не допускається.

Скріплення позовної заяви підписом позивача, його представника або іншої особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, має бути виконане власноруч у спосіб, визначений статтями частиною восьмою статті 42, частиною другою статті 162 ГПК України.

У разі недотримання цих вимог процесуальний закон не передбачає можливості залишення позовної заяви без руху задля підтвердження волевиявлення позивача, а залежно від стадії процесу встановлює безумовні наслідки, зокрема, повернення позовної заяви і доданих до неї документів зі стадії відкриття провадження у справі (частина четверта статті 174 ГПК України) або залишення позову без розгляду після відкриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

Враховуючи наведене, Верховний Суд акцентує, що оскільки процесуальним законодавством за загальним правилом передбачено особисте звернення позивача до суду та власноручне підписання ним заяв по суті справи, то подання процесуальних заяв з використанням факсимільного відтворення підпису позивача (його представника), що є штампом із зображенням підпису та може бути виготовлений і використаний будь-ким, не відповідає приписам частини другої статті 4, статей 42, 46, частини другої статті 162 ГПК України та не може бути доказом волевиявлення особи на підписання відповідного документа.

Близьку за змістом правову позицію щодо застосування частини восьмої статті 42 та/чи частини другої статті 162 ГПК України за обставин факсимільного відтворення підпису уповноваженої особи на процесуальних документах викладено у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 5027/805-б/2012, від 26.06.2018 у справі № 922/4478/16, від 23.11.2018 у справі № 5023/1668/11 врахування якої судами попередніх інстанцій у цій справі колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується позивачем, подана до суду першої інстанції в паперовій формі позовна заява ПП «В» не була підписана власноруч представником позивача, а оформлена (підписана) іншою особою шляхом факсимільного відтворення підпису представника позивача, адвоката, що підтверджено як поясненнями представника позивача, так і наданим відповідачем - 1 висновком експертного дослідження Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

За таких обставин колегія суддів Верховного Суду вважає правильним та обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що підписання позовної заяви ПП «В» шляхом факсимільного відтворення підпису представника позивача не є власноручним підписом цієї особи в розумінні приписів частини восьмої статті 42, частини другої статті 162 ГПК України та не є підтвердженням волі позивача на настання відповідних правових наслідків за позовом саме станом на час ініціювання його судового розгляду, тому погоджується з необхідністю залишення позову ПП «В» без розгляду з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 226 ГПК України.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, чи може скріншот повідомлень з телефону бути доказом у справі.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.