Звільнення від сплати орендної плати в умовах карантину: позиція Верховного Суду

Системний аналіз положень частини першої пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). А отже, грошові кошти, сплачені позивачем відповідачеві у цій справі, не можуть вважатися безпідставно набутими, оскільки такі кошти є орендною платою за відповідним договором оренди.  

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №  910/8040/20.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що ТОВ «С» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Спільного українсько-бельгійсько-ізраїльського підприємства «А» про стягнення суми грошових коштів у розмірі 1  109  058 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 11, 177, 202, 509, 526, 629, 762, 1212, 1213 ЦК України, статті 283, 286 ГК України, мотивовані тим, що в період з 18.03.2020 до 30.04.2020, у зв`язку з встановленням на всій території України карантину та забороною роботи суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, позивач не міг використовувати нежитлові приміщення, орендовані у відповідача згідно з договором, а тому вважає, що йому мають бути повернуті грошові кошти (орендна плата з 18.03.2020 до 31.03.2020 в сумі 303 258 грн + авансовий платіж 805 800 грн), сплачені в якості орендної плати за вказаний період, як безпідставно набуті.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні позову відмовлено.

Суди свої рішення мотивували тим, що системний аналіз положень частини першої пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає підстави дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Зважаючи на те, що між сторонами у справі існували договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути, набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України, як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України.

Висновок Верховного Суду

Як описано вище, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача коштів як безпідставно набутих з посиланням на положення статті 1212 ЦК України.

Верховний Суд зазначив, що аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов:

1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи;

2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Наведений висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17, від 26.06.2018 у справі №  910/9072/17.

Системний аналіз положень частини першої пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202,  частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей) (аналогічний висновок про застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.02.2020 по справі №  910/13271/18).

Також Верховний Суд зазначив, що звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебувати в ньому та зберігання речей тощо.

Слід зауважити, що у контексті спірних правовідносин суди попередніх інстанцій вірно вказали, що позивачем не надано доказів того, що він був позбавлений можливості взагалі користуватися орендованим майном, у нього був відсутній доступ до приміщень, за вказаною адресою в спірний період були відсутні його речі, не перебували співробітники, не споживались комунальні послуги тощо.

Також у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач намагався повернути орендоване приміщення, починаючи з 18.03.2020, у зв`язку з неможливістю його використання. Крім того, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 №  215, якою внесено зміни до постанови від 11.03.2020 № 211, заборонено з 00 год. 01 хв. 17 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв`язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту.

ВС підкреслив, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності позивача є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

Пунктом 3.1 договору № 02/11/17 встановлено, що об`єкт оренди надається орендарю виключно для використання об`єкту оренди з метою відкриття магазину та реалізації товарів під ТМ «HUAWEI».

Тобто, є вірними висновки судів попередніх інстанцій, що постанова Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215 не розповсюджується на позивача та не забороняла йому проводити свою господарську діяльність із реалізації засобів зв`язку, виготовлених під ТМ «HUAWEI», а тому останній мав право здійснювати свою господарську діяльність, зокрема, за основним видом діяльності та використовувати орендоване приміщення відповідно до умов договору оренди.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив рішення суду першої та апеляційної інстанції – без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що Верховний Суд роз’яснив, за яких умов документ визнається офіційним.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.