Верховний Суд знов змінив думку про юрисдикцію спорів з Антимонопольним комітетом

Згідно з статтею 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають, в тому числі справи у спорах, що виникають з відносин, пов’язаних в тому числі з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності.

Проте виявляється, що не все так однозначно. Верховний Суд нещодавна вкотре змінив свою думку щодо юрисдикції спорів з Антимонопольним комітетом.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 826/2191/18 дійшов висновку, що спори щодо оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України, які прийняті за наслідками розгляду скарг учасників торгів, поданих у процедурах публічних закупівель, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства незалежно від того, чи укладено між замовником та учасником договір за наслідками цієї процедури.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір між учасниками цієї справи не є спором у сфері публічно-правових відносин, а тому, з огляду на суб`єктний склад сторін, має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

При цьому вони керувалися правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 14 травня 2019 року в справі № 918/843/17, наведеним Верховним Судом, зокрема, у постанові від 7 травня 2020 року у справі № 826/10147/18.

Верховний Суд вважає необґрунтованими посилання судів попередніх інстанцій на необхідність застосування до спірних правовідносин правових висновків, викладених у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду з огляду на різний суб`єктний склад та характер спірних правовідносин.

Правова позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року в справі № 918/843/17 полягала у тому, що орган виконавчої влади або місцевого самоврядування у відносинах щодо організації та порядку проведення торгів (тендеру) діє як суб`єкт владних повноважень і спори щодо оскарження рішень чи бездіяльності цих органів до виникнення договірних правовідносин між організатором та переможцем цього тендеру відносяться до юрисдикції адміністративних судів. Проте після укладення договору між організатором конкурсу та його переможцем спір щодо правомірності рішення тендерного комітету підлягає розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства, оскільки фактично зачіпає майнові інтереси переможця торгів.

Таким чином, висновок Великої Палати Верховного Суду стосувався спору між суб`єктом господарювання та організатором торгів (замовником), предметом якого було рішення саме організатора процедури закупівлі (замовника).

Разом з тим, предметом оскарження у справі № 826/2191/18 є рішення Антимонопольного комітету України в особі Колегії, а не рішення організатора процедури закупівлі.

При цьому факт укладення договору між замовником та переможцем торгів за наслідком процедури публічних закупівель не впливає на повноваження органів Антимонопольного комітету України щодо розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель. Тобто, після укладення господарського договору між замовником і учасником торгів за результатами проведеної процедури закупівлі спір щодо оскарження рішення органів Антимонопольного комітету України, яке прийнято за наслідками розгляду скарги учасника торгів, поданих у процедурах публічних закупівель, не набуває характеру приватно-правового та підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Отже, правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 14 травня 2019 року в справі № 918/843/17, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Колегія суддів дійшла висновку, що спори щодо оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України, які прийняті за наслідками розгляду скарг учасників торгів, поданих у процедурах публічних закупівель, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства незалежно від того, чи укладено між замовником та учасником договір за наслідками цієї процедури.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року в справі № 640/14645/19, правовідносини у якій є подібними правовідносинам у цій справі, у якій суд дійшов висновку про належність розгляду спорів щодо оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України, які прийняті за наслідками розгляду скарг учасників торгів, поданих у процедурах публічних закупівель у порядку адміністративного судочинства незалежно від того, чи укладено між замовником та учасником договір за наслідками цієї процедури.

У наведеній постанові Верховний Суд відступив від правового висновку, сформованого в постановах Верховного Суду від 7 травня 2020 року у справі № 826/10147/18 та від 14 травня 2020 року у справі № 640/10608/19, на який посилалися суди попередніх інстанцій, закриваючи провадження у справі.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що на дату прийняття судами першої та апеляційної інстанції судових рішень, які є предметом перегляду в цій справі, постанови Верховного Суду від 26 квітня 2021 у справі № 640/14645/19, в якій Суд відступив від правового висновку, сформованого, зокрема, у постанові Верховного Суду від 7 травня 2020 року в справі № 826/10147/18, ще не існувало.

Обставини справи

Товариство з обмеженою відповідальністю звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України, треті особи - фізична особа-підприємець, Відділ освіти Полтавської районної державної адміністрації, у якому просило:

- скасувати рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України в частині зобов`язання Відділу освіти Полтавської районної державної адміністрації скасувати рішення про допущення до аукціону тендерної пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю за процедурою закупівлі код ДК 021:2015 - 55510000-8 Послуги їдалень (Послуги з організації гарячого харчування), оголошення про проведення якої оприлюднено на вебпорталі Уповноваженого органу за №-11-16-003029-а.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2021 року, закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України. Роз`яснено позивачу право звернення до відповідного господарського суду з урахуванням правил територіальною юрисдикції (підсудності).

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що цей спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки за результатами проведеної процедури закупівлі 23 лютого 2018 року між Відділом освіти Полтавської РДА та переможцем процедури закупівлі ФОП укладено договір № 40, а отже, спірні правовідносини пов`язані з реалізацією позивачем майнових прав.

Проте КАС ВС ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2021 року у справі № 826/2191/18 скасував та справу направив для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Раніше КАС ВС роз’яснив, що повинно міститися в рішенні ЄСПЛ, щоб воно підлягало виконанню.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.