Закінчення строку давності у питанні службової недбалості: позиція ВС

Директор приватного підприємства (ПП), який не вжив заходів щодо перевірки показників податкової звітності з податку на додану вартість (ПДВ) вказаного підприємства та допустив подальше подання податкової звітності з недостовірними показниками щодо відповідних податкових зобов’язань цього підприємства упродовж шести місяців 2015 року, підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК з огляду на те, що на час розгляду кримінального провадження апеляційним судом закінчився перебіг строку давності притягнення до кримінальної відповідальності, який розпочався з моменту подання останнього податкового звіту. Такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, розглянувши справу № 184/1631/18.

Обставини справи

Обвинувачений у період з травня 2015 року по листопад 2015 року, перебуваючи на посаді директора Приватного підприємства (ПП), будучи службовою особою суб`єкта підприємницької діяльності, що виконує організаційно-розпорядчі і адміністративно-господарські функції, неналежно виконав свої службові обов`язки щодо організації бухгалтерського обліку та сплати податків у розмірах і строках, встановлених Податковим кодексом України, не вжив заходів щодо перевірки показників податкової звітності з ПДВ ПП, що була складена особою, діяння якої розслідуються в іншому кримінальному провадженні, та допустив подальшу подачу засобами електронного зв`язку податкової звітності з недостовірними показниками щодо податкових зобов`язань з ПДВ ПП за наступні звітні періоди: травень 2015 року, червень 2015 року, липень 2015 року, серпень 2015 року, вересень 2015 року, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді фактичного ненадходження до бюджету держави коштів на загальну суму 2 053 786,32 грн.

За вироком Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 14 березня 2020 року директора засуджено за ч. 2 ст. 367 КК (Службова недбалість). Дніпровський апеляційний суд вказане рішення залишив без зміни.

У касаційній скарзі засуджений просив скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження. При цьому посилався на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, на неповноту та однобічність судового розгляду, який до того ж проведено поза межами висунутого обвинувачення. Вважав, що вирок суду не відповідає ст. 374 КПК України (Зміст вироку). Стверджував відсутність доказів на підтвердження його винності у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також причинного зв`язку між його діями та тяжкими наслідками. Вказував, що апеляційний суд при залишенні його апеляційної скарги без задоволення, належним чином своїх висновків не мотивував та не дав відповіді на всі доводи, які були викладені у його апеляційній скарзі. Крім того, апеляційним судом безпідставно відхилено його клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Позиція ККС: скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій. Звільнено обвинуваченого від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК, у зв’язку із закінченням строків давності, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 49 КК.

Колегія суддів ККС вважає слушними доводи засудженого щодо безпідставного відхилення апеляційним судом його клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності. Так, апеляційний суд, залишаючи без задоволення клопотання засудженого щодо звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК, вказав, що на час ухвалення рішення строк давності притягнення до кримінальної відповідальності не сплинув. Проте вказаний висновок апеляційного суду, на думку суддів, є необґрунтованим, виходячи з наступного.

З аналізу законодавства, що регулює питання закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, слідує, що строк давності – це передбачений ст. 49 КК певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності. Вказаною нормою встановлено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення відповідно до класифікації, визначеної ст. 12 КК, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення; правила обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення і переривання.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, чоловік працював у період з 14.05.2015 по 02.11.2015 на посаді директора ПП. Остання декларація з ПДВ у період його роботи була подана 19.10.2015 (за вересень 2015 року), що підтверджується наявною в матеріалах справи податковою декларацією з ПДВ за вересень 2015 р. Згідно з ч. 1 ст. 13 КК закінченим кримінальним правопорушенням визнається діяння, яке містить усі ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. За моментом закінчення злочини поділяються на злочини з матеріальним, формальним та усіченим складами. Таким чином, моментом закінчення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК, що виразилось у невжитті заходів щодо перевірки показників податкової звітності з ПДВ ПП та допущенні подальшої подачі засобами електронного зв’язку податкової звітності з недостовірними показниками щодо податкових зобов’язань з ПДВ ПП за звітні періоди: травень-вересень 2015 року є саме подання засобами електронного зв’язку податкової звітності з недостовірними показниками щодо податкових зобов’язань з ПДВ ПП. У цьому випадку, на думку Суду, останнім таким моментом є остання дата подачі податкової звітності, а саме 19.10.2015, незалежно від того, чи він був звільнений з посади у листопаді 2015 року. Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК строк давності притягнення до кримінальної відповідальності у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК, закінчився 19.10.2020, тобто на час розгляду апеляційним судом даного кримінального провадження існували як матеріальні, так і процесуальні підстави для звільнення чоловіка від кримінальної відповідальності. Однак всупереч положенням ст. 49 КК суд апеляційної інстанції не постановив такого рішення.

Виходячи з наведеного, доводи касаційної скарги засудженого в частині, що стосується його звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.