Кого призвуть до сил Територіальної оборони: законопроект Зеленського прийнято

Верховна Рада схвалила у другому читанні та в цілому як закон проект №5557 про основи національного спротиву, який був внесений Президентом Володимиром Зеленським.

Законопроект визначає, що національний спротив – комплекс заходів, які організовуються та здійснюються з метою сприяння обороні України шляхом максимально широкого залучення громадян України до дій, спрямованих на забезпечення воєнної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності держави, стримування і відсіч агресії та завдання противнику неприйнятних втрат, з огляду на які він буде змушений припинити збройну агресію проти України;

- територіальна оборона (ТО) – система загальнодержавних, воєнних і спеціальних заходів, що здійснюються у мирний час та в особливий період з метою протидії воєнним загрозам, а також для надання допомоги у захисті населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій;

- рух опору – система воєнних, інформаційних і спеціальних заходів, організація, планування, підготовка і підтримка яких здійснюється з метою відновлення державного суверенітету і територіальної цілісності під час відсічі збройної агресії проти України;

- доброволець Сил територіальної оборони (СТО) Збройних Сил України (ЗСУ) - громадянин України або іноземець чи особа без громадянства, який перебуває в Україні на законних підставах впродовж останніх 5 років та на добровільній основі зарахований до проходження служби у складі добровольчого формування СТО ЗСУ;

- керівником зони територіальної оборони є голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної державної адміністрації, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації (керівник відповідної військово-цивільної або військової адміністрації у разі її утворення) тощо.

Завданнями територіальної оборони передбачені:

1) своєчасне реагування та вжиття необхідних заходів щодо оборони території та захисту населення на визначеній місцевості до моменту розгортання в межах такої території угруповання військ (сил) або/чи угруповання об'єднаних сил, призначених для ведення воєнних (бойових) дій з відсічі збройній агресії проти України;

2) участь у посиленні охорони та захисті державного кордону;

3) участь у захисті населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, ліквідації наслідків ведення воєнних (бойових) дій;

4) участь у підготовці громадян України до національного спротиву;

5) участь у забезпеченні умов для безпечного функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування та органів військового управління тощо.

Загальне керівництво національним спротивом здійснює Президент України як Верховний головнокомандувач Збройних Сил України. Безпосереднє керівництво територіальною обороною (ТО) здійснюється головнокомандувачем ЗСУ через командувача Сил територіальної оборони. 

Керівництво рухом опору здійснює Президент через командувача Сил спеціальних операцій ЗСУ.

Військові частини ТО ЗСУ Збройних Сил України утворюються та функціонують:

- у кожній зоні територіальної оборони та додатково у кожному місті, чисельність населення якого перевищує 900 тисяч мешканців (такими на сьогодні є Київ, Харків, Дніпро, Одеса, а також тимчасово окупований Донецьк), як бригади Сил ТО ЗСУ;

- у кожному районі територіальної оборони та додатково в кожному адміністративному центрі області як батальйони Сил територіальної оборони Збройних Сил України.

Комплектування органів військового управління, військових частин ТО Збройних Сил України здійснюється:

1) у мирний час – військовослужбовцями за контрактом та за призовом особами офіцерського складу;

2) в особливий період – військовослужбовцями за контрактом, за призовом особами офіцерського складу та територіальним резервом.

Рішення про введення в дію Зведеного плану ТО України або планів територіальної оборони в окремих її місцевостях приймається Радою національної безпеки і оборони України (РНБО) за поданням головнокомандувача Збройних Сил України, у якому зазначаються:

1) обґрунтування необхідності введення в дію Зведеного плану;

2) межі території, на якій вводиться Зведений план, час введення і строк, на який вони вводяться;

3) завдання органів управління територіальною обороною, органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо запровадження і здійснення заходів, передбачених Зведеним планом;

4) обмеження щодо введення в дію окремих складових Зведеного плану за умов відсутності правового режиму воєнного стану тощо.

Дія Зведеного плану припиняється після закінчення строку, на який їх було введено.

Цікавою є норма про зброю. Зокрема, індивідуальна штатна зброя військовослужбовців СТО ЗСУ, членів добровольчих формувань територіальних громад зберігається у визначених та спеціально обладнаних приміщеннях на території пунктів постійної дислокації або у визначених місцях зберігання у порядку, визначеному Кабміном. При цьому члени добровольчих формувань мають право застосовувати під час виконання завдань територіальної оборони особисту мисливську зброю та набої до неї.

Забезпечення добровольчих формувань територіальних громад індивідуальною штатною зброєю та боєприпасами до неї здійснюється в загальній системі забезпечення ЗСУ.

Члени добровольчих формувань ТО і їхні родини мають соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Пропонується, щоб цей Закон набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводився в дію з 1 січня 2022 року.

Серед змін внесених до законодавства, цікавими є зміни до Кодексу законів про працю України. Ними  передбачено:

1) відсторонення від роботи керівників підприємств, установ та організацій військовим командуванням допускається у випадках, визначених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» (зміни до статті 46 Кодексу»);

2) за працівниками, призваними на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зміни до статті 119 Кодексу).

Проектом частину першу статті 36 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» доповнили новим пунктом 9, яким до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (як делеговані повноваження) віднесено підготовку і подання відповідним районним/обласним радам пропозицій до цільових місцевих програм підготовки територіальної оборони та підготовки населення України до участі в русі національного спротиву та участь в організації їх виконання.

Частину третьої статті 29 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» виклали в новій редакції, відповідно до якої військовозобов’язані (крім резервістів) можуть бути призвані районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки один раз на три роки на навчальні збори строком до трьох місяців.

На відміну від чинної редакції цієї норми, Центральне управління та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи Служби зовнішньої розвідки України позбавляються права призивати на навчальні збори військовозобов’язаних, які перебувають у них на військовому обліку. Крім того, змінено строк і періодичність призову на навчальні збори (від «до п’яти разів строком до двох місяців кожного разу» на «один раз на три роки строком до трьох місяців»).

Частини дванадцятої статті 39-1 Закону, на відміну від її чинної редакції, пропонується, щоб громадянам України, призваним на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, які на день призову на збірні пункти не працюють, на весь строк виконання ними обов’язків служби в особливий період, враховуючи час проїзду до військової частини і назад, виплачувалося не грошове забезпечення в розмірі мінімальної заробітної плати, а додатково до належного грошового забезпечення військовослужбовця виплачувалася мінімальна заробітна плата, за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання Міністерства оборони України та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями.

В Головному юридичному управлінні (ГЮУ) вказали наразі в Україні існують всі складові (особливий період, тимчасово окуповані території й території, які захоплені агресором (противником) під час збройної агресії проти України), що відповідно до проекту передбачають ведення руху опору. Однак проект не містить положень про те, чи буде зазначена норма застосовуватися на тих територіях, які вже тимчасово окуповані чи захоплені, чи вона поширюватиметься лише на ті випадки, що можуть настати після введення цього Закону в дію.

Також ГЮУ вказало, що проектом на Кабінет міністрів України покладено повноваження здійснення керівництва підготовкою громадян України до національного спротиву без визначення, однак, способу здійснення цього повноваження. Зазначене не узгоджується з частиною другою статті 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Експерти також розкритикували норму, згідно з пунктом 1 розділу ІX «Прикінцеві і перехідні положення» проекту «цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 січня 2022 року». Одночасно зазначеним проектом вносяться зміни до 14 законів України, в тому числі і шляхом викладення в нових редакціях їх структурних одиниць. За такого законодавчого підходу виникне ситуація, коли з набранням чинності законопроектом як законом редакції цих структурних одиниць втратять чинність, натомість їх нові редакції будуть введені в дію лише з 1 січня 2022 року. Відтак буде створено низку законодавчих прогалин, що є несумісним з принципом верховенства права (стаття 8 Конституції України), зокрема його складовими – вимогами юридичної визначеності закону, прогнозованості та передбачуваності держави тощо.

Також парламент схвалив законопроект №5558 про внесення зміни до статті 1 Закону України «Про чисельність Збройних Сил України» щодо збільшення чисельності Збройних Сил України у зв'язку із прийняттям Закону України «Про основи національного спротиву», яким затверджується чисельність Збройних Сил України у кількості, яка не перевищує 261 000 осіб, у тому числі 215 000 військовослужбовців.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що Депутати не змогли дійти згоди у питанні підвищення стипендій.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.