Поточний ремонт житла, як підстава для визнання об’єкта спільною сумісною власністю подружжя: позиція ВС

Поточний ремонт житла, зміна його призначення з житлового на нежитлове без капітального переобладнання не буде надавати підстав для визнання такого об’єкта спільною сумісною власністю подружжя, оскільки значних перетворень сам об’єкт не зазнав і не можна вважати ці перетворення такими, що істотно збільшили вартість майна. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 128/1511/19.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про поділ майна подружжя.

Зазначав, що після придбання у спільну сумісну власність фактично незавершеного будівництвом житлового будинку з господарськими будівлями, починаючи з 2012 року, позивач за первісним позовом за власні кошти та особистою працею провів газове і водяне постачання, добудував будинок та збільшив оціночну вартість нерухомого майна.

На підставі викладеного він просив поділити спільну сумісну власність та визнати за ним і відповідачем право спільної часткової власності у рівних частках - по 1/2 частці на житловий будинок з господарськими будівлями, земельні ділянки площею 0,25 га та 0,24 га.

Рішенням Суду першої інстанції позов задоволено. Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволенні позовних вимог  за первісним позовом про проділ спільного майна подружжя та відмови в задоволенні зустрічного позову, ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Позовні вимоги за зустрічним позовом про визнання житлового будинку з господарськими спорудами та земельних ділянок особистою приватною власністю задоволено.

Висновок Верховного Суду

Розглядаючи справу, ВС зазначив, що доводи касаційної скарги, що після придбання нерухомого майна за рахунок грошових та трудових затрат позивача за первісним позовом вартість цього майна значно збільшилася, не заслуговують на увагу, враховуючи наступне.

Зі змісту статті 62 СК України вбачається, що втручання у право власності може бути обґрунтованим, та дотримано балансу інтересів подружжя, у разі наявності у сукупності двох факторів: істотність збільшення вартості майна; таке збільшення вартості пов`язане зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником.

Істотність має визначальне значення, так як необхідно враховувати не лише збільшення остаточної вартості в порівнянні з первинною оцінкою об`єкта, однак співвідносити і у співмірності з одиницями тенденцій загального удорожчання конкретного майна, інфляційними процесами, якісні зміни характеристик самого об`єкта та ту обставину, що первинна оцінка чи сам об`єкт стають малозначними в остаточній вартості об`єкта власності чиу остаточному об`єкті.

ВС зазначив, що істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об`єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної вартості, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні з тим об`єктом нерухомого майна, який з`явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником. За загальною практикою мають враховуватися капітальний ремонт чи переобладнання житла, тобто значне перетворення об`єкта нерухомості.

Судді ВС наголосили, що поточний ремонт житла, зміна його призначення з житлового не нежитлове без капітального переобладнання не буде надавати підстав для визнання такого об’єкта спільною сумісною власністю подружжя, оскільки значних перетворень сам об’єкт не зазнав і не можна вважати ці перетворення такими, що істотно збільшили вартість майна.

Другий чинник істотності такого збільшення має бути пов'язаний із спільними затратами грошових коштів або трудовими затратами.

Вирішальне значення має не факт збільшення вартості сам по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна.

ВС підкреслив, збільшення вартості майна внаслідок коливання курсу валют, зміни ринкових цін та інших чинників, які не співвідносяться з обсягом грошових чи трудових затрат подружжя чи іншого, не власника, з подружжя, у майно, не повинні враховуватися у зв`язку з тим, що законодавець у статті 62 СК України не називає їх як підстави для визнання особистого майна одного з подружжя спільним майном.

В іншому випадку, у разі збільшення вартості майна внаслідок тенденції загального удорожчання об`єктів нерухомості, інфляційних та інших об`єктивних процесів, не пов`язаних з внесками подружжя чи одного з них, визнання особистого майна одного з подружжя спільною сумісною власністю подружжя буде нести, як наслідок, непропорційне втручання у особисту приватну власність майна одного з подружжя.

При посиланні на вимоги статті 62 СК України як на підставу виникнення спільної сумісної власності подружжя, позивач за первісним позовом мав довести, що збільшення вартості майна є істотним і у таке збільшення були вкладені його окремі (власні) кошти чи власна трудова діяльність.

Таким чином не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що після придбання нерухомого майна за рахунок грошових та трудових затрат позивача вартість цього майна значно збільшилася, оскільки ці доводи не підтверджені  належними та допустимими доказами. Позивач за первісним позовом не довів суду, що збільшення вартості майна є істотним і що об`єкт зазнав значних перетворень, пов`язаних з обсягом його трудових затрат.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду в частині вирішення первісних позовних вимог про проділ майна подружжя та зустрічних позовних вимог про визнання нерухомого майна особистою приватною власністю – без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала про стягнення боргу за кредитом на підставі виконавчого напису нотаріуса: топ судових рішень.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.