ВС висловився щодо пояснень платника податків при вставленні реальності господарських операцій

Будь-які пояснення не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», їх наявність чи відсутність не є підставою не визнавати факт проведення господарських операцій, що посвідчені належно складеними первинними документами на їх виконання.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 815/498/18.

Обставини справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «О» звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області  про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом, всупереч вимог чинного податкового законодавства було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки висновки відповідача викладені ним у акті перевірки є хибними та такими, які не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв’язку з невірним застосуванням положень податкового законодавства, а також позивач зазначає про помилковість висновків відповідача щодо відсутності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, тоді як такі господарські відносини носили реальний характер, що підтверджується належно оформленими первинними документами.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду, адміністративний позов задоволено повністю. Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Висновок Верховного Суду

Колегія суддів зазначила, що суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ, виходив з обґрунтованості висновків контролюючого органу викладених в акті перевірки, що позивачем не було доведено та надано доказів на підтвердження товарності та реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також того, що контролюючим органом не встановлено наявності у контрагентів позивача по відповідним договорам власних або орендованих матеріальних засобів, офісних та складських приміщень, наявність кваліфікованого персоналу, техніки та професійних засобів, наявності розривів по ланцюгу постачання товарів контрагентам позивача від інших постачальників (суб’єкт господарської діяльності)

Колегія суддів зазначила про необґрунтованість таких висновків суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Так, у справі що розглядається, контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент розгляду справи судами) не було доведено та надано жодних належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення та ін. були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару обумовленого укладеними договорами з позивачем, не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

ВС підкреслив, що висновки про відсутність у контрагентів (по ланцюгу постачання) трудових та матеріально-технічних ресурсів, як і не подання такими контрагентами звітності, контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої інформації, однак така податкова інформація, носить виключно інформаційний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь-які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже, така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Щодо доводів контролюючого органу відносно неможливості надання такого товару контрагентами позивача ТОВ, не надання позивачем пояснень щодо походження товару, його виробника, то такі доводи, як підстава невизнання реальності господарських операцій є безпідставними, оскільки будь-які пояснення не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звільніть в Україні», їх наявність чи відсутність не є підставою не визнавати факт проведення господарських операцій, що посвідчені належно складеними первинними документами та їх виконання. Крім того, неналежне виконання контрагентом покупця свого обов’язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати негативних наслідків для самого покупця.

Колегія суддів відзначила, що визначальним для вирішення справи є дослідження та встановлення фактичного руху активів в процесі виконання укладених договорів, і таке дослідження має бути здійснено на підставі первинних документів, які мають бути належним чином оформлені, в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення таких операцій і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які  фіксують  факти здійснення господарських операцій.  Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів  можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені  облікові  документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення  господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, податковим законодавством встановлені вимоги до належного оформлення первинних документів. У справі, що розглядається, позивачем було надано до судів попередніх інстаніцій оформлені у відповідності до вимог чинного податкового законодавства первинні документи, які містять усі необхідні реквізити та відомості, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій з вказаними контрагентами. В свою чергу, контролюючим органом не було доведено та надано судам попередніх інстанцій жодних належних, допустимих та достатніх доказів відсутності реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами за перевіряємий відповідачем період.

Таким чином, колегія суддів зазначила, що суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що відповідачем було доведено відсутність реальності господарських операцій між ТОВ «О» та вказаними його контрагентами.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишив в силі.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, коли умова кредитного договору може визнаватись нікчемною.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.