Валові витрати та ПДВ за маркетингові послуги: позиція ВС

18 червня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу фізичної особи - підприємця на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2019 року у справі № 120/4866/18-а (провадження № К/9901/20816/19) за позовом фізичної особи - підприємця до Головного управління ДФС у Вінницькій області (Головного управління ДПС у Вінницькій області як правонаступника) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суд касаційної інстанції встановив, що до витрат фізичної особи - підприємця, пов'язаних зі здійсненням ним господарської діяльності, на час виникнення спірних правовідносин (до 1  січня 2017 року) належали витрати на сплату орендної плати за землю державної та комунальної власності та/або земельного податку. Мотиваційні (бонусні) виплати, отримані за дистриб'юторським договором, належать до винагороди за надання маркетингових послуг, які є об'єктом оподаткування ПДВ у розумінні  пункту 185.1. статті 185 Податкового кодексу України.

Обставини справи

Контролюючий орган виніс податкові повідомлення-рішення, якими позивачу було донараховано грошове зобов’язання з ПДВ, застосовано штраф за нереєстрацію податкових накладних на надані маркетингові послуги, збільшено податкове зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності та нараховано штрафні санкції, донараховано зобов’язання зі сплати військового збору.

Суть спору полягала в правомірності віднесення до витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, сплаченого підприємцем земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності; оподаткування ПДВ суми отриманої від постачальника товарів винагороди (суми бонусів).

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду, відмовив у задоволенні позовних вимог.

Суди попередніх інстанцій підтримали висновки податкового органу щодо неправомірного включення позивачем у 2016 році до складу інших витрат суми сплаченого військового збору, орендної плати з фізичних осіб за землю комунальної власності та земельного податку з фізичних осіб до переліку витрат фізичної особи - підприємця.

Суди погодилися з правомірністю притягнення позивача до відповідальності за нереєстрацію податкових накладних на надані маркетингові послуги. Стосовно обґрунтованості збільшення позивачеві податкових зобов’язань з ПДВ, проаналізувавши умови дистриб’юторського договору та норми податкового законодавства, суди визнали правомірними висновки відповідача, що в покупця (платника ПДВ) при отриманні від продавця (платника ПДВ) винагороди в грошовій формі (бонусу) у зв’язку з досягненням відповідних показників (зокрема, здійснення закупівлі товарів необхідного обсягу у постачальника) виникли податкові зобов’язання з ПДВ на суму отриманої винагороди (бонусу).

Касаційну скаргу було мотивовано неправильним тлумаченням судами попередніх інстанцій норм Податкового кодексу України щодо визначення маркетингових послуг, інших витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем щодо сплати земельного податку та орендної плати, а також суми сплаченого військового збору з доходів від підприємницької діяльності.

Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 грудня 2018 року № 0057891305, № 0057901305. Верховний Суд у цій частині ухвалив нове рішення про задоволення позовних вимог.

Висновок Верховного Суду

До витрат фізичної особи - підприємця, пов'язаних зі здійсненням ним господарської діяльності, на час виникнення спірних правовідносин (до 1  січня 2017 року) належали витрати на сплату орендної плати за землю державної та комунальної власності та/або земельного податку. Відсутність у відповідних підпунктах пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (у редакції до 1 січня 2017 року) орендної плати та земельного податку не свідчить про те, що вони  не належать до витрат фізичної особи - підприємця за змістом пункту 177.2 статті 177 цього Кодексу.

Ці витрати пов’язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця та документально задекларовані.

Ураховуючи зазначене тлумачення змісту пункту 174.4 статті 177 цього Кодексу, у правовідносинах, які існували до 1 січня 2017 року, сплачений фізичною особою - підприємцем військовий збір міг бути віднесений до складу витрат такої особи з огляду на невичерпність наданого у пункті 177.4 статті 177 цього Кодексу (у редакції до 1 січня 2017 року) переліку таких витрат.

Попри те, що Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» (набув чинності 1 січня 2017 року) розширив перелік податків і зборів, які пов’язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця та належать до її витрат, законодавець виключив із цього переліку податок на майно, до складу якого відповідно до статті 265 Податкового кодексу України входить, зокрема, плата за землю, яка може бути виражена у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу).

Одним із методів, які використовуються постачальниками для просування товарів на ринку, є сплата мотиваційних і стимулюючих виплат (премій, бонусів, інших заохочень) на користь третіх осіб (організацій, які придбавають товари, у постачальника та здійснюють їх збут (дистриб’ютори). Такі виплати є винагородою за досягнення економічних показників третіми особами (дистриб’юторами) у межах своєї основної діяльності та сприяють пожвавленню збуту товарів постачальника, стимулюють просування товарів у каналах дистрибуції. Мотиваційні (бонусні) виплати, отримані за дистриб'юторським договором, належать до винагороди за надання маркетингових послуг, які є об'єктом оподаткування ПДВ з огляду на пункт 185.1. статті 185 Податкового кодексу України.

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.