Чи може оголошення осіб у розшук свідчити про ухилення від досудового розслідування та суду

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув справу № 344/7812/16-к та зазначив, що оголошення осіб у розшук само собою не свідчить про те, що вони ухилялись від досудового розслідування або суду.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що колона активістів ГО «П» разом з іншими громадськими організаціями прибули до адміністративного приміщення Головного управління юстиції в Івано-Франківській області.

Надалі група осіб та інші не встановлені учасники акції на прохання іншого чоловіка піднялися на четвертий поверх будівлі, де розташований службовий кабінет начальника Головного управління юстиції в Івано-Франківській області.

Увійшовши до кабінету, активісти запропонували останньому вийти з ними на двір, для того щоб виступити перед людьми. Однак  посадовець відмовився, на що активісти та  не встановлена слідством особа відреагували неадекватно і, схопивши потерпілого за руки, ноги, тулуб, завдаючи йому фізичного болю та спричиняючи тілесні ушкодження, виштовхали останнього з приміщення службового кабінету в коридор.

Перебуваючи у приміщенні коридору, вони взяли потерпілого за руки та ноги і понесли до виходу з будівлі. При виході з приміщення хуліганські дії зазначених осіб намагались припинити працівники спеціальної роти судової міліції, зробивши правопорушникам зауваження щодо неправомірності їх поведінки в громадському місці, однак останні на ці зауваження не відреагували та продовжили вчиняти хуліганські дії. 

У подальшому особа_2, діючи умисно з метою продовження вчинення хуліганській дій стосовно потерпілого запропонував останнім та іншим не встановленим особам з числа активістів повозити потерпілого в контейнері для сміття, на що останні погодились.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 травня 2020 року групу осіб, обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 2 ст. 296 КК України (Хуліганство), звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження щодо них закрито.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду ухвалу місцевого суду в частині звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження щодо чоловіка скасовано. Постановлено особу, яка обвинувачувалась у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, звільнити від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження щодо нього закрити.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням судів, потерпілий подав касаційну скаргу, в якій, зокрема, посилається на безпідставність висновків суду апеляційної інстанції в частині того, що обвинувачені не вчиняли жодних дій, спрямованих на ухилення від досудового слідства, оскільки, як убачається з матеріалів кримінального провадження, зазначені особи 17 листопада 2015 року були оголошені в розшук. При цьому, на переконання потерпілого, суд також не взяв до уваги і те, що обвинувачені намагалися ухилятись і від суду, оскільки безліч разів не з`являлись у судові засідання суду першої інстанції, чим навмисно затягували судовий розгляд з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Висновок Верховного Суду

Розглядаючи справу, колегія суддів погодилась з висновками судів попередніх інстанцій щодо необхідності звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження щодо них і не вбачає підстав, які б свідчили про допущені судами порушення норм матеріального чи процесуального права.

Так, доводи потерпілого у частині необґрунтованості висновків апеляційного суду про відсутність об`єктивних доказів, що вказують на навмисне ухилення обвинувачених від досудового слідства та суду, на переконання колегії суддів, є надуманими та безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках, перебіг давності відновлюється з дня з’явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку – п’ять років. У такому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

ВС відзначив, системним тлумаченням норм кримінального законодавства встановлено, що під ухиленням від слідства або суду слід розуміти будь-які умисні дії особи, вчинені виключно з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що у свою чергу змушує правоохоронні органи вживати відповідних заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника. При цьому такою особою визнається підозрюваний або обвинувачений, який, вчинивши кримінальне правопорушення, здійснив усі необхідні дії, спрямовані на приховування місця свого перебування від слідства чи суду.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляційної скарги потерпілого щодо наявності факту ухилення обвинуваченого від слідства або суду, встановив, що група осіб дійсно 17 листопада 2015 року були оголошені в розшук. Водночас суд наголосив, що матеріали кримінального провадження не містять даних на підтвердження факту умисного вчинення обвинуваченими будь-яких дій, спрямованих на ухилення від слідства.

Крім того, судом було також досліджено постанови слідчого про проголошення вказаних осіб у розшук, відповідно до яких обвинувачені за викликом для проведення слідчих дій не з’являються та встановити місце їх знаходження неможливо. При цьому жодних відомостей про те, що вказані особи належним чином сповіщені про необхідність явки до слідчого, з боку сторони обвинувачення суду не надано.

Урахувавши вищенаведене, апеляційний суд зазначив, що оголошення осіб у розшук само собою не свідчить про те, що вони ухилялись від досудового розслідування або суду, а будь-яких інших доказів, які об’єктивно підтверджували б факт переховування обвинувачених, апеляційного суду, надано не було, тому підстав для застосування положень ч.2 ст. 49 КК України у цьому конкретному випадку апеляційний суд не вбачає. З такими висновками погоджується і колегія суддів.

Разом з тим, ВС зазначив,  доводи касаційної скарги потерпілого про те, що обвинувачені навмисно неодноразово не з`являлись у судові засідання місцевого суду саме з метою затягування судового розгляду, на переконання Суду, також є безпідставними, оскільки в ході касаційного розгляду було встановлено, що відкладення судових засідань під час судового розгляду в суді першої інстанції здійснювалося з об`єктивних підстав, при цьому судом не було встановлено факту зловживання обвинуваченими своїми процесуальними правами.

За таких обставин колегія суддів вважає, що твердження потерпілого про те, що обвинувачені з метою уникнення притягнення їх до кримінальної відповідальності намагалися ухилятися від органів досудового розслідування та суду, є необґрунтованими, а тому касаційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.

Враховуючи обставини справи,  Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції – без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала про прибуття до суду та очікування судового засідання: чи може час бути складовою правничої допомоги.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.