Як відомо, Президент України Володимир Зеленський зареєстрував у Верховній Раді законопроект «Про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)». Він зареєстрований під номером № 5599 від 02.06.2021 та визначений як невідкладний.
Вже наступного тижня його почне розглядати Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки, який є для цього законопроекту головним. А поки в Раду надійшли два альтернативних до нього законопроектів і висновок ГНЕУ.
Головне науково-експертне управління Верховної Ради вважає основну ідею законопроекту і, відповідно, усі його положення в цілому сумнівними з точки зору їх відповідності ст. ст. 8, 19, 106 та 107 Конституції України.
Що ж стосується РНБО, то відповідно до ч. 8 ст. 107 Конституції України «компетенція та функції Ради національної безпеки і оборони України визначаються законом». Зазначені положення мають застосовуватися з урахуванням ч. 2 ст. 107, відповідно до якої «Рада національної безпеки і оборони України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони». Таким чином, відповідні повноваження, які надаються РНБО законом, повинні стосуватись саме координації і контролю діяльності органів виконавчої влади і стосуватись лише сфери національної безпеки і оборони.
Окрім цього, відповідно до ч. 1 ст. 107 Конституції України, РНБО є координаційним органом «при Президентові України», а його рішення, відповідно до ч. 7 ст. 107 Конституції України, вводяться в дію відповідними указами Президента України, із чого випливає, що цей орган не може наділятись повноваженнями, якими сам Президент України не наділений.
На думку ГНЕУ, така процедура розгляду питання про визнання особи «олігархом» має ознаки неправової процедури і закладає можливості для зловживань. Адже на стадії вивчення відповідного питання, внесення пропозиції до РНБО, розгляду цієї пропозиції і прийняття рішення відповідна особа не ставиться до відома про розгляд питання щодо неї і їй (попри те, що фактично вирішується питання про запровадження щодо неї заборон і обмежень) не надається можливість взяти участь у відповідній процедурі, надати усні чи письмові пояснення тощо, що зазвичай є елементом будь-якої процедури, яка має наслідком обмеження прав особи.
Окрім цього, проект не містить запобіжників від можливого вибіркового застосування відповідної процедури.
Крім того, ні у наведеному приписі, ні в інших нормах проекту не роз’яснюється, що слід вважати контактом з представником «олігарха».
Разом з тим, з положень законопроекту незрозуміло, чи несе відповідальність публічний службовець за неподання декларації про контакти у разі, якщо представник «олігарха» не повідомив його, що він представляє згадану особу.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що зазначена заборона не має обмеження в часі. Тобто, одноразове порушення вимоги щодо своєчасності подання декларації про контакти назавжди позбавляє особу можливості бути членом ВРП. На погляд ГНЕУ, суворість запропонованих заходів є надмірною. Адже навіть судимість вважається погашеною зі збігом визначеного в законі строку (ст. 89 Кримінального кодексу України) після фактично відбутого покарання та за умови, що особа протягом такого строку не вчинить нового злочину.
Підставами для звільнення члена ВРП з посади є істотне порушення вимог, установлених законодавством у сфері запобігання корупції, порушення вимог Закону України «Про запобігання надмірному впливу осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)» (п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» в редакції проекту).
Тобто, якщо для звільнення члена ВРП за порушення вимог законодавства у сфері запобігання корупції обов’язковою умовою є наявність істотного порушення (п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» в чинній редакції), то у випадку порушення вимог Закону України «Про запобігання надмірному впливу осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)» буде достатньо будь-якого порушення незалежно від його істотності.
Крім того, з огляду на наслідки порушення вимог Закону України «Про запобігання надмірному впливу осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)», визначені в п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (в редакції проекту), на погляд ГНЕУ, доцільно конкретизувати перелік дій/бездіяльності, які стануть підставою для звільнення члена ВРП. Зокрема, слід уточнити, які ще дії/бездіяльність, крім порушення вимог у частині подання, дотримання строків подання декларації про контакти, матимуть для члена ВРП такі суворі наслідки, оскільки за змістом законопроекту можна припустити, що їх перелік не обмежується лише зазначеними порушеннями.
Раніше розповідалося, кому заборонять бути членами Вищої ради правосуддя.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.