Положеннями міжнародних договорів, учасниками яких є Україна, та нормами національного законодавства закріплено та гарантовано право громадських екологічних організацій, як форм самоорганізації громадянського суспільства, брати участь в обговоренні та розповсюдженні екологічної інформації, зокрема щодо розміщення, будівництва і реконструкції об`єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 918/132/20.
Обставини справи
Товариство з обмеженою відповідальністю звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Громадської організації «Е» про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач на своєму інтернет-сайті поширив публікацію, яка безпосередньо стосується планової діяльності ТОВ під назвою «Концентрацію формальдегіду у Городку перевищено у 9 разів – Екоколуб». Дана стаття містить відомості щодо звіту позивача про оцінку впливу на довкілля «Реконструкція промислового комплексу будівель і споруд під підприємство деревообробної промисловості.
Крім того, пізніше на сайті відповідача з`явилася публікація під назвою «Зауваги Екоклубу до Звіту з ОВД деревообробного заводу у с. Городок», в якій йдеться нібито про критичні недоліки Звіту (ОВД), розробленого Товариством з обмеженою відповідальністю «А» на замовлення позивача. На думку ТОВ, вказана інформація, поширена відповідачем, є недостовірною, перекрученою, не дослідженою та такою, що шкодить діловій репутації позивача.
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов задоволено.
Висновок Верховного Суду
Розглядаючи справу, судді ВС зазначили, що статтею 13 Закону України «Про інформацію» передбачено, що інформація про стан довкілля (екологічна інформація) - це відомості та/або дані про:
- стан складових довкілля та його компоненти, включаючи генетично модифіковані організми, та взаємодію між цими складовими;
- фактори, що впливають або можуть впливати на складові довкілля (речовини, енергія, шум і випромінювання, а також діяльність або заходи, включаючи адміністративні, угоди в галузі навколишнього природного середовища, політику, законодавство, плани і програми);
- стан здоров’я та безпеки людей, умови життя людей, стан об’єктів культури і споруд тією мірою, якою на них впливає або може вплинути стан складових довкілля;
- інші відомості та/або дані.
Також ВС нагадав, що статтею 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що кожний громадянин України має право, зокрема, на:
- безпечне для його життя та здоров’я навколишнє природне середовище;
- участь в обговоренні та внесення пропозицій до проектів нормативно-правових актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об’єктів, які можуть негативно вливати на стан навколишнього природного середовища, внесення пропозицій до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, що беруть участь в прийняття рішень з цих питань;
- участь у розробці та здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального і комплексного використання природних ресурсів;
- об’єднання в громадські природоохоронні формування;
- вільний доступ до інформації про стан навколишнього природного середовища (екологічна інформація) та вільне отримання, використання, поширення та зберігання такої інформації, за винятком обмежень, встановлених законом;
- участь у громадських обговореннях з питань випливу планової діяльності на довкілля;
- участь у процесі здійснення стратегічної екологічної оцінки.
Таким чином, з викладеного вбачається, що право на участь в обговоренні та внесенні пропозицій до матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об’єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, у тому числі шляхом участі у громадських обговореннях, належить до основоположних прав у сфері екологічної безпеки, яке (право) з урахуванням принципів охорони навколишнього природного середовища (обов’язковість оцінки впливу на довкілля, гласність і демократизм при прийнятті рішень, формування у населення екологічного світогляду) перебуває у тісному зв’язку з правом на отримання та поширення інформації про стан навколишнього природного середовища (екологічної інформації).
При цьому статтею 21 цього Закону визначено також повноваження громадських природоохоронних організацій, які мають право: а) брати участь у розробці планів, програм, пов`язаних з охороною навколишнього природного середовища, розробляти і пропагувати свої екологічні програми; б) утворювати громадські фонди охорони природи; за погодженням з місцевими радами за рахунок власних коштів і добровільної трудової участі членів громадських організацій виконувати роботи по охороні та відтворенню природних ресурсів, збереженню та поліпшенню стану навколишнього природного середовища; в) брати участь у проведенні центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, перевірок виконання підприємствами, установами та організаціями природоохоронних планів і заходів; д) вільного доступу до екологічної інформації; е) виступати з ініціативою проведення всеукраїнського і місцевих референдумів з питань, пов`язаних з охороною навколишнього природного середовища, використанням природних ресурсів та забезпеченням екологічної безпеки; є) вносити до відповідних органів пропозиції про організацію територій та об`єктів природно-заповідного фонду; ж) подавати до суду позови про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в тому числі здоров`ю громадян і майну громадських організацій; з) брати участь у заходах міжнародних неурядових організацій з питань охорони навколишнього природного середовища; и) брати участь у підготовці проектів нормативно-правових актів з екологічних питань; і) оскаржувати в установленому законом порядку рішення про відмову чи несвоєчасне надання за запитом екологічної інформації або неправомірне відхилення запиту та його неповне задоволення.
ВС відзначив, що положеннями міжнародних договорів, учасниками яких є Україна, та нормами національного законодавства закріплено та гарантовано право громадських екологічних організацій, як форм самоорганізації громадянського суспільства, брати участь в обговоренні та розповсюдженні екологічної інформації, зокрема щодо розміщення, будівництва і реконструкції об`єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища.
Таким чином, розповсюдження відповідачем інформація, враховуючи її зміст та форму публікацій (посилання на недоліки Звіту з ОВД з висловленням власних зауважень, повідомлення громадськості про підготовку листа-звернення з вказаними зауваженнями), відповідає заходам щодо забезпечення гласності оцінки впливу на довкілля, передбаченим Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», зокрема у вигляді участі в громадських обговореннях.
При цьому ВС наголосив: розповсюдження такої інформації з метою забезпечення дотримання вимог екологічної безпеки, екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської діяльності, стимулювання громадських обговорень з вказаних питань, враховуючи вищенаведені стандарти ЄСПЛ, не може вважатися поширенням недостовірних та негативних відомостей про особу з огляду на особливості змісту екологічних правовідносин та гарантії прав громадян у сфері захисту навколишнього природного середовища.
Верховний Суд скасував рішення суду першої та апеляційної інстанції та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ у повному обсязі.
Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС нагадав обов’язкові умови для визнання осіб членами однієї сім’ї.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.