Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 636/1160/19 та встановив, які причини пропуску строку для прийняття спадщини визнаються поважними.
З матеріалів справи відомо, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визначення йому додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини.
Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що у березні від Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області він отримав листа, яким повідомлено позивача про смерть особи та складений на його користь заповіт, яким все своє майно вона заповіла позивачу.
Зазначає, що громадянка не була його близькою родичкою, про її смерть він не знав, так само як і про складений на його користь заповіт, крім того проживав в іншому населеному пункті.
На переконання позивача зазначені обставини є підставою для визнання причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини поважною.
Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким позов задоволено частково. Визначено додатковий строк тривалістю у два місяці з дня ухвалення рішення для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом.
ВС зазначив, що судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд із урахуванням зазначених норм матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки позивач довів наявність перешкод, які впливали на своєчасність подання заяви до нотаріальної контори щодо прийняття спадщини за заповітом.
Так, ухваливши рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції встановив, що позивач пропустив строк для прийняття спадщини в силу одночасної наявності таких поважних причин та об’єктивних причин, як то: позивач не є близьким родичем померлої, мешкав у іншому населеному пункті, не знав про складений на його користь заповіт.
Чугуївська державна нотаріальна контора Харківської області лише у березні 2019 року, тобто зі спливом шести місяців, повідомила позивача про наявність заповіту на його ім`я на його користь, що у сукупності з іншими обставинами справи свідчить про наявність істотних та об`єктивних перешкод для звернення позивача із заявою про прийняття спадщини. Наведене доводить існування підстав для визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, оскільки визначений частиною першою статті 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини пропущено позивачем із поважних, не залежних від нього причин.
Також ВС зазначив, вирішуючи спір у спадкових спорах, зокрема, щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини, слід врахувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та дотримання принципу пропорційності між застосованим заходом і переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін.
Раніше «Судово-юридична газета» писала, чи можуть умови та правила надання банківських послуг бути належним доказом.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал і на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.