Правомірність положень Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам: позиція ВС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув у касаційному порядку адміністративну справу за позовом фізичної особи до Міністерства освіти і науки України (МОН України), Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України (АК МОН України), за участі третьої особи – Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки, про визнання нечинним нормативно-правового акта (в частині), скасування рішення, скасування наказу (в частині), визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Суть цієї справи полягає у тому, що позивачу рішенням науково-технічної ради Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки Міністерства оборони України присвоєно вчене звання старшого дослідника, яке у подальшому було скасовано рішенням АК МОН України з посиланням на те, що позивачем не виконано вимоги Порядку присвоєння вчених звань науковим і науково-педагогічним працівникам, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 13 від 14 січня 2016 року (Порядок № 13), щодо необхідності публікацій наукових праць. Вважаючи відповідні положення Порядку № 13 такими, що не відповідають акту вищої юридичної сили, а саме - Порядку затвердження рішень про присвоєння вчених звань, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 656 (далі - Порядок № 656), позивач звернувся до адміністративного суду з позовом.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, мотивуючи рішення відсутністю підстав для висновку щодо протиправності оскаржуваних положень Порядку № 13.

Водночас суд апеляційної інстанції своєю постановою частково задовольнив апеляційну скаргу позивача, скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нову постанову, якою адміністративний позов задовольнив частково, зокрема: визнав такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили, та нечинними абзаци 2-3 підпункту 2 пункту 7 Розділу ІІ Порядку № 13; визнав протиправним та скасував наказ МОН України у частині скасування рішення Вченої ради Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки про присвоєння вченого звання старшого дослідника та відмову у видачі атестата старшого дослідника позивачу; зобов’язав АК МОН України повторно розглянути питання про затвердження рішення Вченої ради про присвоєння позивачу вченого звання старшого дослідника.

Частково задовольняючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що положеннями абзаців 2-3 підпункту 2 пункту 7 Розділу ІІ Порядку № 13 встановлено додаткові критерії, яким має відповідати особа для присвоєння їй вченого звання старшого дослідника, які відсутні у переліку критеріїв, визначених Порядком № 656, а саме: визначено в якості додаткової вимоги вид видання за періодичністю - періодичне видання.

Верховний Суд вцілому погодився з такими висновками суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів у складі Касаційного адміністративного суду виходила з того, що положеннями Порядку № 656 визначено виключний перелік критеріїв, яким має відповідати особа для присвоєння їй вченого звання старшого дослідника.

При цьому положення пункту 10 Порядку № 656 свідчать, що одним із критеріїв, необхідним для присвоєння вченого звання старшого дослідника, є наявність в особи наукових праць у виданнях, що включені до міжнародних наукометричних баз, рекомендованих МОН України, у кількості, визначеній МОН України.

З вищевказаного Верховний Суд дійшов висновку про те, що Кабінет Міністрів України уповноважив МОН України визначити міжнародні наукометричні бази, до яких повинно бути включене видання, в якому опублікував наукову працю здобувач вченого звання старшого дослідника, а також визначити кількість таких наукових праць.

Згідно з абзацами 2-3 підпункту 2 пункту 7 Розділу ІІ Порядку № 13, зокрема, здобувач повинен мати: наукові праці, опубліковані після захисту дисертації у вітчизняних та/або іноземних (міжнародних) рецензованих фахових виданнях, з яких не менше двох публікацій у періодичних виданнях, які включені до наукометричних баз Scopus або Web of Science та не є перекладами з інших мов; сертифікат відповідно до Загальноєвропейської рекомендації з мовної освіти (на рівні не нижче В2) з мов країн Європейського Союзу або кваліфікаційні документи (диплом про вищу освіту, науковий ступінь), пов`язані з використанням цих мов, або не менш як 10 праць, які опубліковані англійською мовою у періодичних виданнях, включених до наукометричних баз Scopus або Web of Science, та не є перекладами з інших мов.

На цій підставі Верховний Суд підтвердив, що абзаци 2-3 підпункту 2 пункту 7 Розділу ІІ Порядку № 13 не відповідають правовому акту вищої юридичної сили - пункту 10 Порядку № 656, оскільки містять додатковий критерій для здобувача вченого звання старшого дослідника - вид видання за періодичністю, в якому повинні бути опубліковані наукові праці після захисту дисертації - періодичне видання, забороняючи неперіодичні видання з кодом ISBN.

Розглядаючи справу у касаційному порядку, суд також урахував, що стаття 53 Конституції України гарантує кожному право на освіту та визначає обов`язки держави забезпечувати розвиток, зокрема, післядипломної освіти.

При цьому відповідно до статті 54 Конституції України громадянам гарантується свобода, зокрема, наукової і технічної творчості; держава сприяє розвиткові науки, встановленню наукових зв`язків України зі світовим співтовариством.

Крім того, на підставі аналізу положень статей 78, 120, 127, 131 та 148 Основного Закону України зроблено висновок, що наукова діяльність захищається та стимулюється на конституційному рівні, виступаючи певним видом самоосвіти, а також способом практичного втілення професійного досвіду особи.

Постанова Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3098/20 (адміністративне провадження № К/9901/8496/21).

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.