Верховний Суд визначив порядок та умови компенсації судових витрат на адвоката, понесених стороною під час розгляду справи у суді касаційної інстанції

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши в касаційному порядку адміністративну справу за позовом фізичної особи до Міністерства освіти і науки України (МОН України), Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України (АК МОН України), третя особа – Державний науково-дослідний інститут випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки про визнання нечинним нормативно-правового акта (в частині), скасування рішення, скасування наказу (в частині), визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити дії за касаційною скаргою МОН України на постанову суду апеляційної інстанції, вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції – без змін.

Під час розгляду цієї справи адвокатом позивача було підготовлено та подано до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу МОН України, в якому, заперечуючи заявлені вимоги та доводи касаційної скарги, адвокат просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у розмірі 5000 грн, що складаються з витрат на правову допомогу.

Вирішуючи це клопотання, Верховний Суд виходив з того, що відповідно до пункту «в» частини третьої статті 356 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції вирішується питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв’язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до заявленого клопотання представник позивача пояснив, що розмір понесених судових витрат на правову допомогу у зв’язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції складає 5 000,00 грн. Ця сума сплачена позивачем за підготовку та подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу та заперечення на клопотання скаржника про зупинення виконання судових рішень до закінчення розгляду справи у касаційному порядку.

Перевіривши долучені до відзиву документи, які підтверджують розмір та склад витрати на адвоката, зокрема, договір про надання правової допомоги та квитанцію до прибуткового ордеру, Верховний Суд дійшов висновку, що квитанція як первинний документ відповідає вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-14, містить всі необхідні реквізити, у ній вказано призначення платежу з посиланням на відповідний договір та додатковий договір.

Аналізуючи подані представником позивача докази, враховуючи складність та значення справи для сторін, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про задоволення клопотання та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань МОН України витрат на правову допомогу у розмірі 5 000,0 грн, понесених позивачем у зв’язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Суд також врахував, що ці витрати є співмірними та пропорційними до виконаної адвокатом роботи та затраченого часу.

На цій підставі Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого повна компенсація суб’єктом владних повноважень іншій стороні у справі витрат на адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, повинна виступати додатковим запобіжником подачі таким суб’єктом безпідставних, зокрема апеляційних та касаційних скарг. Це підтверджується, серед іншого, положеннями частини другої статті 2 КАС України, в якій до основних засад (принципів) адміністративного судочинства віднесено як забезпечення права на апеляційний перегляд справи та права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, так і закріплено неприпустимість зловживання процесуальними правами. Крім того, КАС України надає можливість сторонам до ухвалення судового рішення або у процесі розгляду справи самостійно вирішити спір, зокрема, й шляхом самостійного виправлення суб’єктом владних повноважень допущеної помилки та відновлення порушених прав і законних інтересів особи, а саме: 1) примирення сторін (статті 190-191 КАС України); 2) закриття провадження у справі, зокрема, щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб’єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб’єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення (пункт 8 частини першої статті 238 КАС України).

Постанова Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3098/20 (адміністративне провадження № К/9901/8496/21) за посиланням.

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.