Обов'язкова участь захисника та психіатрична експертиза в КУпАП: Малюська придумав, як забезпечити адвокатів роботою

Денис Малюська хоче, щоб судово-психіатричні експертизи застосовувалися в судових справах в значно більшому обсязі. Цей вид експертиз все частіше починає з'являтися в законопроектах, що їх розробляє Міністерство юстиції.

Зокрема, ще у листопаді 2020 року Кабміном був зареєстрований у Верховній Раді законопроект «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо проведення судово-психіатричної експертизи в адміністративному провадженні». Законопроект має реєстраційний номер 4326 від 05.11.2020. Тривалий час проект «блукав» коридорами парламенту, але висновок головного комітету (Комітет з питань правоохоронної діяльності) та ряду інших досі не отримав.

Проект закону спрямований на впровадження процедури призначення судово-психіатричної експертизи при розгляді, як не дивно, справ про адміністративні правопорушення.

Зокрема, пропонується доповнити КУпАП новою статтею 280¹, яка буде передбачати, що у разі наявності достатніх даних про те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, могла перебувати у стані неосудності під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності орган (посадова особа), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, призначає судово-психіатричну експертизу за згодою або клопотанням особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, або її законного представника.

У разі ненадання такої згоди протокол про адміністративне правопорушення разом з матеріалами справи для подальшого розгляду та прийняття рішення невідкладно, але не пізніше 24 годин, надсилається органом (посадовою особою) до суду.

При цьому у разі необхідності за наявності достатніх підстав суд (суддя) може призначити судово-психіатричну експертизу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності без її згоди.

У зв’язку з цим призначенням судово-психіатричної експертизи без згоди особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, можливе лише за рішенням суду, яке ґрунтується на підставі достатніх даних.

Достатніми даними відповідно до проекту Закону визначаються видані закладами з надання психіатричної допомоги або лікарями-психіатрами документи, які підтверджують відомості про надання особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, психіатричної допомоги та/або поведінку особи під час або після вчинення протиправної дії чи бездіяльності, яка була або є неадекватною (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам’яті тощо).

Крім того, зазначеною статтею передбачається обов’язкова участь захисника під час вирішення питання щодо необхідності проведення судово-психіатричної експертизи.

Одночасно порушникам нададуть право отримувати правову допомогу захисника за рахунок держави у випадках, передбачених КУпАП або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги,

Проектом також передбачено викладення в новій редакції статті 273 КУпАП з метою додаткового закріплення та уточнення відповідних обов’язків експерта, зокрема, щодо можливості проведення експертизи за місцезнаходженням об’єкта.

У разі призначення судово-психіатричної експертизи адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня надходження висновку експерта щодо результатів її проведення.

Мін’юст пояснює свою ініціативу необхідністю забезпечення недопущення необґрунтованого поміщення осіб, щодо яких розглядаються справи про адміністративні правопорушення, до медичних закладів для проведення судово-психіатричної експертизи.

Насправді ж Уряд на це підштовхує прийняття Європейським судом з прав людини рішення у справі «Заїченко проти України (№ 2)» (заява № 45797/09).

У  рішенні ЄСПЛ у вказаній справі наголошується на тому, що жодне позбавлення свободи особи, яка вважається психічно хворою, не може розглядатися як таке, що відповідає підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно було призначене без висновку медичного експерта. Це правило є застосовним навіть тоді, якщо метою тримання заявника є саме отримання медичного висновку. У термінових випадках або у випадках, коли особу затримано внаслідок агресивної поведінки, прийнятним може бути отримання такого висновку одразу після затримання. В усіх інших випадках необхідною є попередня консультація з лікарем.

Також ЄСПЛ у зазначеній вище справі вказує на те, що єдиною підставою поміщення заявника до психіатричної лікарні були сумніви судді щодо його стану психічного здоров’я, у зв’язку з чим суддя призначив стаціонарну психіатричну експертизу заявника, що означало поміщення його до психіатричної лікарні на строк до 30 діб, без отримання попереднього медичного висновку та за відсутності у матеріалах справи будь-яких медичних або інших документів, які б обумовлювали таке рішення.

ЄСПЛ у своєму висновку зазначив про існування прогалини у відповідному національному законодавстві, що стосується проведення судово-психіатричної експертизи в рамках адміністративного провадження та фактично відсутності врегулювання цього питання, що спричинило порушення пункту 1 статті 5 Конвенції.

Сам автор скарги до ЄСПЛ, Заїченко В.Г., у коментарі для «Судово-юридичної газети» назвав законопроект зайвим з огляду на достатнє врегулювання чинним законодавством відповідних правовідносин.

Його прийняття потребує значних змін в інші процесуальні кодекси та законодавство щодо експертизи та надання психіатричної допомоги та несе ризики відновлення практики психіатричних репресій в Україні та порушення прав громадян, нібито для захисту яких внесений законопроект.

В.Г. Заїченко вважає, що прихована справжня мета законопроекту – відзвітувати перед Комітетом міністрів ЄС про вжиття індивідуальних і загальних заходів щодо виконання рішення ЄСПЛ від 26.02.15 у справі «Заїченко проти України № 2». Але ця мета не досягається, оскільки наразі набули чинності кілька десятків рішень національних судів, включно з Верховним судом, щодо невиконання Урядом (державою) відповідних обов’язків (справи №№ 201/14042/17, 201/819/18, 203/60/18 тощо).

В.Г. Заїченко звертає увагу на таке.

За чинним законодавством призначення судово-психіатричної експертизи, а також поміщення до психіатричної лікарні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та, як наслідок, порушення законних прав такої особи, є забороненим відповідно до положень Конституції України, наявністю у чинному законодавстві вичерпного переліку осіб, щодо яких може бути призначена та проведена стаціонарна судово-психіатрична експертиза, а саме: підозрюваний, обвинувачуваний, підсудний, потерпілий, свідки, позивач й відповідач, але ніяк не особа, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Крім того, питання про надання психіатричної допомоги (до якої за ЗУ «Про психіатричну допомогу» належить СПЕ) особам, що притягуються до адміністративної відповідальності, врегульовано окремим розділом ЦПК України, який містить значно більші та кращі запобіжники порушення прав громадян, ніж запропоновані в законопроекті.

Позбавлення свободи для проведення судово-психіатричної експертизи є можливим виключно при призначенні стаціонарної експертизи, яка може тривати до 30 днів, тоді як КУпАП передбачає навіть у разі покарання (арешту) не більше 15 діб позбавлення свободи. Стосовно ж заходів забезпечення (адміністративного затримання), чим фактично є проведення експертизи та які законодавство обмежує 3-ма годинами, різниця становить вже 240 разів. Запропонована зміна статті 268 «У разі відсутності зазначеної особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її інформування про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи» суперечить забороні на проведення СПЕ у разі відсутності підекспертної особи, крім випадків посмертної експертизи. Тобто законопроект фактично викличе додаткові порушення прав людини.

В законопроекті відсутнє:

• Врегулювання відмови особи, щодо якої призначена експертиза, від спілкування з експертом (комісією експертів), і це ставить під сумнів будь-який висновок експертизи для таких випадків, а отже й досягнення мети відповідних змін у КУпАП.
• Вирішення питання про апеляційне та касаційне оскарження постанови про призначення судово-психіатричної експертизи при провадженні справ про адмінправопорушення.

Слід також мати на увазі наявну практику правоохоронних органів і судів застосування встановлених законом обмежень не за їх призначенням, ризик і можливості чого при ухваленні відповідного закону значно зростають.

ГНЕУ, яке в цілому підтримало пропозицію щодо запровадження інституту судово-психіатричної експертизи у справах про адміністративні правопорушення, дослідивши законопроект, у своєму висновку виклало певні зауваження.

• Оскільки поняття неосудності є станом психологічного здоров’я людини, при якому вона не може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, то його визначення у кримінальному законодавстві України та КУпАП не повинні відрізнятися.
• Логічним було б відмежування проведення експертизи, при якій експерт надає письмовий висновок на поставлені питання, від залучення експерта у процес з розгляду справ про адміністративні правопорушення, коли необхідні дані можуть бути встановлені при дачі показань експертом.
• Доцільно чітко регламентувати процедуру отримання необхідних медичних документів або висновку спеціаліста органами, які розглядають справи про адміністративні правопорушення, для призначення судово-психіатричної експертизи.
• Необхідні зміни до Закону України «Про безоплатну правову допомогу», у ст. 14 якого визначаються суб’єкти права на безоплатну вторинну правову допомогу.

Саме після висновку ГНЕУ Мін’юст передав у Раду ще один законопроект: № 5107 від 19.02.2021 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення доступу до безоплатної правничої допомоги та підвищення якості її надання».

Цим законопроектом планується врегулювати питання обов’язкової участі адвоката при розгляді судом справ:

• щодо обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною;
• про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку;
• про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу.

Особи, щодо яких суд розглядає такі категорії справ, отримають право на безоплатну правничу допомогу.

Законопроект вже викликав невдоволення представників адвокатської спільноти, тільки з іншого приводу. Мін’юст планує запровадити процедуру рецензування (оцінювання якості) роботи адвокатів, які взяли участь в програмі з надання безоплатної правничої допомоги («peer review»), що власне і викликало негативну реакцію з боку останніх. Тож Мін’юст тут отримав шалений опір, а обговорення законопроектів у Верховній Раді не буде легкою прогулянкою.

Раніше «Судово-юридична газета» розповідала про сім причин, чому потрібен законопроект про протидію рейдерству.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.