Визначення місця проживання дітей разом з одним із розлучених батьків: позиція ВС

Проживання батьків за однією адресою не є підставою для відмови у задоволенні позову про визначення місця проживання дитини (дітей) разом з одним із них. До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши у порядку письмового провадження справу № 288/39/20 за позовом однієї особи до іншої, третя особа - Служба у справах дітей Попільнянської районної державної адміністрації Житомирської області, про визначення місця проживання дітей.

Обставини справи

У січні 2020 року жінка звернулася до суду із даним позовом, у якому просила визначити місце проживання двох малолітніх дітей із матір`ю. Позовні вимоги мотивувала тим, що з 14 липня 2012 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох дітей.

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської область від 25 червня 2019 шлюб між сторонами було розірвано.

Жінка зазначала, що останнім часом відповідач почав агресивно себе поводити стосовно неї та дітей, провокує сварки, вживає нецензурну лайку, наносив їй тілесні ушкодження. Все вищезазначене відбувається в присутності дітей, тому вона неодноразово зверталася за допомогою до Попільнянського ВП Коростишівського ВП ГУ НП в Житомирській області. На даний час вона з дітьми проживають разом за однією адресою з відповідачем. Скориставшись тим, що шлюб між ними розірвано, відповідач намагається позбавити її права проживати у будинку разом з дітьми, чим наносить їхнім дітям психологічну травму. Відтак просила задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 28 травня2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позову, місцевий суд виходив з того, що малолітні діти проживають в одному будинку разом з батьком та матір`ю, знаходяться на утриманні та вихованні обох батьків, за згодою батьків діти проживають разом з ними, відомостей про те, що позивач на даний час проживає окремо або бажає змінити своє місце проживання матеріали справи не містять.

Крім того, місцевий суд зазначив про відсутність належних, допустимих та достовірних доказів щодо неналежного виконання відповідачем свої батьківських обов`язків, аморальної поведінки відповідача, а також незадовільних умов проживання малолітніх дітей.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року апеляційну скаргу задоволено. Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 28 травня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов  про визначення місця проживання дітей задоволено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновок органу опіки та піклування не вмотивований належним чином, суперечить дійсним обставинам справи та не відповідає інтересам дітей. Тому не може бути врахований при ухваленні рішення в даній справі.

Встановивши, що після розірвання шлюбу сторони продовжують проживати в одному будинку, тобто практично мають однакові належні матеріально-побутові умови, однак, батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дітей та забезпечити належне доброзичливе спілкування дітей з обома батьками, врахувавши думку малолітнього, апеляційний суд дійшов висновку про визначення місця проживання малолітніх дітей разом із матір`ю.

У листопаді 2020 року чоловік подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, просить оскаржувану постанову скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду з огляду на таке. Мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини (стаття 141 СК України). Відповідно до положень ЦК України місцем проживання дитини є місце проживання її батьків або одного із них. Якщо батьки не змогли дійти згоди в тому, з ким буде проживати дитина, це питання вирішує орган опіки та піклування чи суд (стаття 161 СК України). Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. У справі, що переглядалася, орган опіки та піклування дійшов висновку, що є неможливим визначення місця проживання малолітніх дітей з огляду на те, що діти разом з батьком та матір’ю проживають в одному будинку та перебувають на утриманні та вихованні обох батьків. Верховний Суд зазначив, що вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (у тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, виходячи із рівності прав та обов’язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей. На думку Суду, проживання батьків за однією адресою не є підставою для відмови у задоволенні позову про визначення місця проживання дитини (дітей) разом з одним із них. Суд підкреслив, що апеляційний суд, установивши, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинені, спільне господарство не ведеться, правильно вирішив спір та задовольнив позов.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.