ВС нагадав, що не є підставою для звільнення від сплати земельного податку

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу №826/16051/16 та встановив, що надання нежилих приміщень у найм не вважається використанням земельної ділянки у господарській діяльності, а тому і не є підставою для звільнення від сплати земельного податку.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Позов вмотивовано тим, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець та є платником єдиного податку. На земельній ділянці, вказаній у спірному податковому повідомленні-рішенні, розташовані нежилі приміщення, які здаються позивачем в оренду, тобто використовуються у господарській діяльності. Враховуючи викладене, позивач вважає, що він як платник єдиного податку 1-3 групи звільнений від сплати земельного податку. Крім того, позивач в обґрунтування підстав позову вказував на те, що за ним не оформлене право власності на земельну ділянку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду, позов задоволено.

Висновок Верховного Суду

Так, колегія суддів не погодилась із висновком судів попередніх інстанцій в частині звільнення позивача від сплати земельного податку з огляду на перебування останнього на спрощеній системі оподаткування як фізичної особи-підприємця та використання належного йому на праві власності нерухомого майна у господарській діяльності шляхом його здавання в найм.

Аналіз норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об’єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов’язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

Зокрема, ВС зазначив, обов'язок зі сплати земельного податку для фізичної особи - власника чи користувача земельної ділянки залишається незмінним незалежно від реалізації цією особою певних наданих їй правомочностей, як-от набуття нею статусу суб'єкта господарювання, діяльність якого пов'язана з використанням земельної ділянки або без такого.

Відповідно до пункту 291.3 статті 291 ПК України юридична особа чи фізична особа-підприємець можуть самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу XIV ПК України та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначному цією главою.

Також ВС зазначив, за пунктом 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності полягає в запровадженні особливого механізму справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

У пункті 269.2 статті 269 ПК України також передбачено, що суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому главою 1 розділу XIV цього Кодексу (за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності).

За підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої – третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

У значенні наведених норм права спрощена система оподаткування не звільняє суб’єкта господарювання від виконання податкових зобов’язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 статті 197 ПК України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.

Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб’єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов, наприклад, коли окремо надається в найм будівля, її частина чи нежиле приміщення без земельної ділянки, на якій розміщена перелічена нерухомість, не встановлена.

Таким чином, надання нежилих приміщень у найм не вважається використанням земельної ділянки у господарській діяльності, а тому і не є підставою для звільнення від сплати земельного податку. Суди попередніх інстанцій всупереч приписам частини другої статті 161 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), які кореспондуються правилам частини п’ятої статті 242 КАС України (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року), вирішили цю справу без наведення відповідних мотивів неврахування вищевказаних висновків Верховного Суду України та Верховного Суду.

Висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення вмотивований також відсутністю у розрахунку до спірного рішення відомостей про загальну площу земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний будинок, з якої було визначено пропорційну частку земельної ділянки, що належна позивачу.

Колегія суддів погоджується, що відсутність таких даних не дає можливості суду перевірити дотримання відповідачем вимог пункту 286.6 статті 286, пункту 287.8 статті 287 ПК України та правильність розрахунку суми податкового зобов'язання.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій прийняли правильне по суті рішення щодо задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, проте з неправильним застосуванням норм матеріального права в частині наявності підстав для звільнення платника податків від сплати земельного податку у разі перебування останнього на спрощеній системі оподаткування як фізичної особи-підприємця та використання належного йому на праві власності нерухомого майна у господарській діяльності, у зв'язку з чим суд касаційної інстанції вважає за необхідне змінити рішення судів щодо мотивів його прийняття в цій частині. В іншій частині постанова Окружного адміністративного суду міста Києва року та постанова Київського апеляційного адміністративного суду підлягають залишенню без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що Верховний Суд висловився щодо розірвання договору оренди землі.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал та на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.